Плачу, задихаюсь і кричу

Плачу, задихаюсь і кричу.

Як пух кульбабки розлетілась,

Ніхто вже не збере до купи цю

Що по маленьких клаптиках – до ціла.

Залиште, прошу дайте мені час.

Поринути в глибини цих думок.

Зітру всі спогади про себе і про вас.

Я знову встану, піднімусь і зроблю крок.

Я зможу все, мені лиш треба віри,

Краплинку дива, іскорку в очах.

Перепливу моря та підкорю вершини,

Під небом полечу неначе птах.

Потрібно встати – а я лежу безсила,

Потрібно діяти – а я все у думках.

Я опустила очі й обірвала крила.

Потрібно рухатись! Потрібно! Але як?

Так важко знов збиратися у ціле,

Та я повірю й знову полечу.

А поки віра моя розлетілась…

Я плачу. Задихаюсь. І кричу.