І УКРАЇНИ СЛАВА СТАНЕ ПОМІЖ ВОРОГАМИ

Прошу Вас люди, я благаю зупиніться

Не розривайте душу кігтями війни.

У вас не має ВОЛІ, ви є діти,

Ви наче в полі дикі бур’яни.

Прошу вас діти, згадайте вашу мати

Яка дала вам віру і життя.

Тепер уже не скажеш «Привіт брате!»

Ти не мій брат і не сестра моя.

Ну і нехай не брат, та все одно прошу я

Не знищуй мою землю і мою сім’ю,

Бо замість квітів й хліба з сіллю,

До своїх рук я автомат візьму.

Не хочеш хліба, не хочеш, вже й не треба

Направив зброю на моїх людей.

Тому не бачити тобі вже неба

І не почути сміх своїх дітей.

Тому прошу ще раз, останній раз кажу вам

Як не зупинетесь – погинете в бою.

І не кричіть, ми вже вас не почуєм.

Ти хотів ВОЛЮ відібрать мою.

Ми не пробачимо й ніколи не забудем,

Цей жах, цю біль, що відчували ми.

Летіли бомби там де мирні люди…

І омивалася наша земля слізьми.

Ми вистоїм і Ми вас переможем.

Нові шляхи протопчемо ногами.

Усе на світі Ми здолати зможем,

І УКРАЇНИ СЛАВА СТАНЕ ПОМІЖ ВОРОГАМИ.