В пошану Олені Телізі

В своїх приватних світові листах,

Вона писала почесті людині,

Щоб позабули біль та страх,

Віддавши долю Україні.

Як елегантно та завзято,

Олена у віршах писала,

Оті рядки із серця взято,

В них чути, як душа кричала!

Той вічний бунт,

Неспокій життєлюба,

Що садить в ґрунт,

Насіння віри, сили дуба.

Пробивши кригу неповаги,

Заплаче, потім, не тепер!

Ціну життя не змірять ваги,

І дух свободи не помер!

Десятки років пролетіли,

В нас є і мир, і незалежність,

Та не забудем, як хотіли,

Здобути визнану безмежність!

Нехай, ті нелюді фашисти,

Її сховали у яру,

Душа Олени знайде місце,

Десь поряд с Богом, у раю.

У кого в серці Україна,

А в голові життя відлига,

Той знає, що то за дівчина,

Була Оленонька Теліга.