Годинник все стриже…
50023
Стриже годинник стрілками туман,
Немов кравець сукно наосліп кроїть.
Щовечора утомлений шаман,
Гортає дні, немов відверту сповідь.
Хвилинні леза ріжуть сивину,
Яка осіла на дахах й парканах.
Струмком секунди ллються у труну
Тих почуттів, що порпаються в ранах.
А час жує залізне полотно,
Ковтає ліхтарі, як гострі голки.
І місяць, наче вибите вікно,
Збирає світло у скляні осколки.
Лишається на споді темнота,
Мов клапоть нерозвіяного диму,
Тече по стрілках поту гіркота,
Годинник все стриже… плоди полину…
09 серпня 2026 р.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯