Двоє (байка)

Якось верталися з міста селяни в село,

Язики розв'язалися, і загуло:

- Я в пориві страшенного гніву

Можу робити дива -

Вирвати дуба столітнього з коренем,

І одними руками роздерти його на шматки,

На тоненькі-тоненькі шворки! -

Хвалився один. - Ну, а ти?

Чи хвалитися нічим? -

Спитав він того, що мовчки ішов.

Той відповів лаконічно:

- Я вирощую хліб, і якщо корчую дуби,

То не з гніву,

А тільки, щоб засіяти ниву.

07.09. 2009 р.