Брудні душі

Ти вийдеш з душу втретє за пів дня:

Себе байдужу в круговерті зливу

Не знайшла. Колись рясним приливом

Паніки та глузду змиєш стужу

З серця та синці з плечей, і душу

Вимиєш від бруду, й груди

Мотлоху й речей моїх із шафи

Збудеш у приливі. Я візьму

Твої тремтливі руки й дуже

Сильно стисну, і тобі забракне кисню,

Й я збрешу, що ти тонула в круговерті зливу.

Ми під впливом почуттів, страшніших смерті,

Сваримося знову в спертій спальні —

Я веду тебе на сушу, де нормальні

Люди, як і ми, пірнають в хвилі бруду

Й сморід. Я казав, що буду поряд —

Як ти бачиш, ми по шию в бруді, й я ще тут.