Я гордо йшла

Я гордо йшла, все навкруги ламала

Ламала душі а разом й свою.

Усі для мене стали ворогами

Я почувалася неначе у бою.

Хто був правий, хто ні, немало значення,

Ніким я стала і ніким я є.

Усі навколо мали своє бачення…

Нікого не цікавило моє.

А я боролася, я мала свої цілі,

А я хотіла жити так як всі.

Та раз за разом рани в моїм тілі…

Перетворились в рани на душі.

І лиш в ту мить коли все закінчилось

Моє життя належало мені.

Тоді чому ви так змінились

Коли я вийшла знову у броні?

Коли ваші слова не мали значення,

Ви стали всі ніким й ніким залишились,

Я маю все чого так прагнула,

Я маю все і матиму ще більше.

І всім що маю я собі завдячую.

Та є для мене ще одна людина.

Хто поруч йшов коли я падала,

І був зі мною коли нас топило.

Він тихо йшов, тримав міцно за руку

Він віру віддавав свою…

Тоді, так легко, шепітом і тихо-тихо

Йому сказала щиро, що люблю…