/fate/

лягай біля мене моя безлика та безформна

будемо разом милуватися анахронізмами нашого життя

що пливуть перед нами

люди пливуть перед нами

подивися на цю вагітну жінку

в її обличчі можуть сховатися всі ті кому необхідний притулок

тепло

та затишок

її живіт настільки гладкий та великий

здається що вона носить тих самих трьох китів

на яких все тримається

на яких все і буде триматися

я навіть можу бачити як вони плавають там всередині

губляться в таких малих водах

просто тому що вони ще діти

поки що вони ще діти

та кого б вона не народила моя безлика та безформна

хто б не випав з її лона на цю гріховну землю

вони всі будуть поклонятися тобі

обвиті пуповиною

все ще залежні

назавжди залежні

і я буду

припадати до підніжжя небес твоєї люті та милості

ти не встигнеш вдихнути видихнути

як я вже згублюся в рідкому волоссі твоїх рук

як я вже згублюся в лабіринтах твоїх зубів

як я вже згублюся в безмежності твого тіла

дивися

вона наближається

її лінія стає широкою та довгою

така цнотлива стежка перетворюється на автобан

першу дитину назвемо біль

другу дитину назвемо пристрасть

третю дитину назвемо любов

усиновимо їх пригріємо твоїм теплим диханням

будемо бавитися з ними

радіти їм

ростити їх

ти спитаєш мене

як її хоч хвали? матір що так люб’язно віддала нам своїх дітей

як. її. звали?

а я протягну тобі візитку що вона залишила

де по-простому дванадцятим таймс нью романом написано

«доля»