БЛАГОСЛОВЕННЯ

У молитві тихій схиляємо серця,

Твій промисел, Боже, веде нас крізь роки.

Матриця космосу в Твоєму задумі Творця,

Для нас прописала ці зоряні кроки.

Ми небом судились крізь виміри й час,

Де доля узори вплітала магічно:

Я жінка — Одиниця, початок для нас,

Він чоловік — Вісімка, сонячна й вічна.

Де Трійка свята проросла, як основа,

Символом сили, творіння і вищих причасть.

Сім років життєвого циклу і Слова,

Вели нас до цих благословенних щасть.

Двадцять перше число — як сакральна корона,

Де тричі по сім замикає святу повноту.

Матриця неба з Твого престолу

Явила у серпні єдину любові мету.

Триста шістдесят — знак долі на свідоцтві,

Повне, замкнене коло Твоєї руки.

В нім немає кінця, і ключ у пророцтві,

Де дім наш вінчають небесні шляхи.

Дякую, Боже, за шлюб благодатний,

На довгі літа під покровом Твоїх святинь.

За щире кохання - дарунок Твій первозданний,

Як віру в життя для усіх поколінь.