Намисто

Ти пляж блискучих камінців,

Хоча крізь пальці сиплешся піском

І ріжеш шкіру на руці.

Ти пляж позбиваних оском —

Я рву зубами пінне узбережжя,

Рву зубами вени на намисто.

Камені відблискують в пожежі,

Сяють власним сонцем променистим —

Я зберу блискучі намистини

Й сонячну систему з них пошию.

Ти байдужа, що над нами стине

Сонце — я зав'язую на шиї

Вузол з зоряного неба.

Може, я здолаю зуби стерті,

Може, я залишуся без тебе

На порозі теплової смерті.