Час-це звір!

Зима за плечима, а в думках — іржа,

Ми знову біжимо по лезу ножа.

Пісок витікає крізь пальці й долоні,

і час наш "в режимі" горить на пероні.

Кожна хвилина - це постріл у скло,

Крізь втому і біль, де колись все було.

Не вір цифрам в рядках - вони завжди німі,

Лиши свій відбиток на нашій землі..

Слухай цей звук... це наш час біжить...

Час - це звір, що виє в пітьмі!

Я спалюю нерви у цьому вогні!

Календар летить попелом по воді,

Ми - спалахи світла, ми вічно чужі!

Не питай, скільки нам тут лишилось жити —

Вони прийшли, щоб цей всесвіт вщент розбити!

Поглянь на ці стіни, на цей порожній екран,

Ми лікуємо часом свій власний обман.

Секунди б'ють в скроню, немов автомати,

І нам вже немає чого втрачати.

Час — це звір, що виє в пітьмі!

Я спалюю нерви у цьому вогні!

Календар летить попелом по воді,

Ми — спалахи світла, ми вічно чужі!

Не питай, скільки нам тут лишилось жити —

Вони прийшли, щоб цей всесвіт вщент розбити!

Спинись... подивись у це небо скляне...

Ніхто не втече. Ніхто не мине.

АЛЕ ПОКИ МИ ТУТ —

МИ ЖИВІ І МИ Б’ЄМОСЬ!

У КОЖНОМУ "ЗАВТРА"

МИ ЗНОВУ ПРОДОВЖИМОСЬ!