Мисливські тури

Are they themselves to blame, the misery, the pain?

Didn't we let go, allowed it, let it grow?

If we can't restrain the beast which dwells inside

It will find it's way somehow, somewhere in time

Will we remember all of the suffering

'Cause if we fail it will be in vain

(c) Within Temptation - Our Solemn Hour

«Попався, курвин син!», — подумки усміхнулась Дарина, порівнявши фото, що спливло на скельцях окулярів доповненої реальності, та бридку пародію на чоловіка, яка йшла закиданою сміттям вуличкою в декількох метрах від неї.

Жалюгідне видовище! Обшарпаний, брудний, скуйовджений, смердючий, в давно не праному поношеному одязі, та ще й бухий… Словом, типовий росіянин в його природному середовищі.

— О, Божья Матєрь! — гикнув він, зупинившись біля стіни, на яку хвилиною раніше помочився інший аналогічний суб’єкт. І блаженно посміхнувшись, перехрестився, перш ніж припасти губами до того самого сліду від сечі, в якому вочевидь й розгледів сп’яну образ Богородиці.

Поморщившись, Дарина тихенько пирхнула, та все ж швидко впоралась з огидою, яку раз за разом відчувала від тієї миті, як перетнула кордон. Зараз не час себе виказувати. Адже вона нарешті дісталася цілі, заради якої прихала аж сюди, долаючи весь цей шлях. До задвірків однієї з шістдесяти восьми недо-республік, на які багато років тому розвалився покруч, відомий нині в підручниках історії під назвою «расєйская пєдєрация».

Кілька секунд, щоб налаштуватися. А потім вона пішла вперед, прямо до нього, напустивши на замасковане голограмою обличчя добре відрепетируваний вираз бидлуватої руснявої хвойди.

— Добрий вєчєр, котік! — протягнула вона, всіма силами намагаючись говорити типовою «всратою російською» з гиденькою імітацією гламурного московського акценту. — Іду я тут, смотрю, а здесь такой мужчіна красівий! А давайте к вам, віпьем водачки, и все дєла.

На кілька хвилин об’єкт завмер. Опісля, певно перетравивши трохи отриману інформацію, промимрив:

— Пшла вон, шлюха, у мєня дєнєг нєт!

— Да кому нужни еті дєньгі? — награно засміялась Дарина. — Говорю ж, прєдлагаю проста випіть водачкі! А то я уже савсєм засохла, дарагой мой, — пробурмотіла вона.

Вочевидь зважуючи кілька наступних секунд всі «за» та «проти», мужик витріщався на неї позбавленими будь-якого сенсу очима. Опісля нарешті пробурмотів:

— Ну тогда пойдьом са мной! Водочка, увєряю, у мєня єщо єсть, — загиготів він, додавши кілька матюків. Та взявши Дарину без дозволу за руку, потягнув її обісраною (буквально обісраною) вулицею, яка, коли вірити інформації на скельцях окулярів, носила назву «Пєрєулок руского вєлічія». Опісля завернув до вулички «Імені Мотороли», де біля смітника валявся безногий чмоня з медаллю «спєцопєрациї» на грудях… і коли Дарина просканувала його датчиками, вмонтованими в окуляри, то виявилось, що той вже й не живий останні півгодини.

Пройшовши повз вигрібну яму біля входу в будинок (з якої саме доносились п’яні крики мужика, що туди вочевидь провалився та наразі тонув), кацап повів Дарину коридорами, що виглядали гірше за її розбомблений колись рашистами будинок в Ірпіні. Та відчинивши обдовбані двері, жестом запросив її до квартири, що нагадувала смітник.

— Прашу, баришня, — гикнув він, зачиняючи за нею двері. Та провів жінку до хиткого, пошарпаного столу.

Хитаючись та гиденько посміхаючись, росіянець дістав з холодильника якоїсь стародавньої моделі пляшку водкі та щось, що віддалено нагадувало… ковбасу.

Вдаючи завзяття, Дарина зробила вигляд, що випила налите їй пійло, яке насправді вправно виплеснула за стіл, поки мужик, примружившись, випивав свою склянку. І так само зробила вигляд, ніби закусила тією огидною помийною хріновіною, кілька шматочків якої «співрозмовник» нарізав прямо на столі, застеленому стародавньою клейонкою з дрібними квіточками.

— Вот… ета калбаса… она — самая настаящая лучшая калбаса! РУССКАЯ! А у тєх украв калбаса ва-а-апщє – полнає гавно! — несподівано бриденько проплямкав він, гордо схопивши це їдло брудною рукою. І розмахуючи палкою ковбаси, з якої мало не стирчали курячі лапи та шматки пір’я, відкусив від неї великий шматок. Який одразу ж запив водкай. — У етіх хахлов всьо ва-а-а-апщє галіма! Жрать ім нєчєва, замерзают ат холада бєз газа, і всєх іх заставляют на гєй-паради хадіть! Кароче, бєзпредєл и жопа полная. Не то што у нас, здесь, в Усть-Пиздюйске! — гордо заявив кацап. — У нас же ж лучшая страна в мірє! Всьо реальна ідеальна, ми — самий вєлікій народ! Ну а што живьом плоха — так ета проста патаму, что у нас, всех РУССКИХ — СВОЙ ПУТЬ! Особєнний. Он тяжелий, да. І в расії жить тяжело. Но ета патаму, што ми самім богам ізбранниє, панімаєш?..

Дарина не «панімала». Ніхто не «панімав».

Та й не хотілося їй намагатись зрозуміти логіку цього бидла, вона не за цим сюди прийшла. А лише заради того, щоб залишившись з ним наодинці, витягнути з внутрішньої кишені невеличку запальничку, яка після натискання на непомітну бокову кнопочку блискавично трансформувалася в бластер, з якого жінка вистрілила кацапові в плече!

— А-А-А-А! Ета што ещьо за!..

— Слава Україні, виплодку, — гмикнула жінка, випускаючи заряд бластера межиочі.

Перевернувши труп обличчям до стіни та накривши його якоюсь обісцяною ковдрою (так, щоб зазирни хтось сюди — то подумав, п’янчуга просто спить), Дарина зачинила двері вбогої квартирки та швидко вийшла на вулиці, забравшись звідси. Та всіма силами намагалась стримати блаженну усмішку, бо людина, яка щиро посміхається, однозначно викликала б підозри на росії, тим паче – на вулицях Усть-Піздюйська.

Але вона була щаслива. По-особливому щаслива своїм трохи божевільним, збоченим щастям. Її кров грала, немов замість неї венами бігли бульбашки рожевого шампанського. Хотілося сміятись, танцювати прямо на вулицях, не зважаючи на те, що було навколо. Вона вбила кацапа! Ох, божечки, вона знову вбила кацапа! Щораз це було однаково приємно. Неначе ласощі, якими не можеш насититись, скільки не смакуй. І скільки вона не робила цього — їй врешті однаково було мало. Немов всередині неї жив звір, що поселився там, в її череві, багато років тому. Коли вона, згорнувшись калачиком, лежала на підлозі свого розбомбленого будинку, лише сподіваючись на те, що хтось не зайде сюди, аби випустити їй кулю в потилицю. Не кине гранату. Чи не пустить снаряд так, аби уламками її нарешті вбило. Відтоді цей звір ріс, лютував та вимагав ворожої крові. Більше й більше. І тільки в такі миті, як зараз, був задоволений.

Проте тепер, коли звір був нагодований, вона має просто вшитися з цієї проклятої землі. Повернутися додому, до своєї відновленої домівки. Прийняти ванну, вдягнутися в улюблений красивий одяг. Та простягнувши ноги біля голографічного каміну, розслабитись з келихом хорошого вина, поки роботи прибиратимуть в хаті та масажуватимуть їй плечі й ноги. І звісно, із задоволенням згадуючи своє успішне полювання.

Втім…

Розслаблено дивлячись на дивані новий український блокбастер після повернення з туру, Дарина задумалася.

В Усть-Піздюйську вона впоралася за кілька днів. А попереду в неї ж є ще цілий тиждень відпустки! То чого б не спробувати щось… екстремальніше? Цікавіше? І правда, годі вештатись забитими далекими розваленими «республіками»! Настав час зіграти у велику гру.

Усміхнувшись своїй шаленій ідеї, Дарина швиденько перевдягнулась та вийшла на вулиці. До парковки, де стояло її новеньке електричне авто зі штучним інтелектом останньої моделі. Їй знадобились лічені хвилини, аби дістатися швидкісною трасою до Києва, і ще трохи, перш ніж зупинитись в центрі міста біля офісу туристичної фірми «Мисливські тури запарєбрік», під голографічною вивіскою якої блимав неоном напис: «Обери найкраще дозвілля — вбий москаля в його природному середовищі!».

— Доброго вечора, — привітно усміхнулась гарненька синьокоса дівчина, що сиділа на ресепшені, та швиденько проскролила розгорнутий перед нею голографічний екран, аби приховати відкриту на ньому популярну іграшку, в якій треба було на швидкість відрізати ноги рускім солдатам. — З поверненням, пані Стусенко.

— Вітаю, Софіє, — кивнула Дарина, спершись на стійку.

— Щось не так? Ніби коли ви сьогодні звітували про повернення зі своєї подорожі, жодних претензій не було?..

— О ні, люба, що ти! — засміялася жінка. — До вас ніколи не буває жодних претензій, все пройшло чудово. Стільки емоцій!.. Власне, тому й прийшла. Хочу повторити, так би мовити.

— Ого, я бачу, ви цього літа ненаситна, — загиготіла Софія, прикривши пухкі губки долонькою. — В такому разі зачекайте хвилинку, ваша тур-агентка незабаром звільниться, — повідомила дівчина, глянувши на один з робочих екранів.

Оксана, незмінна агентка, з якою Дарина вже не перший рік планувала свої відпустки, й справді звільнилась за лічені хвилини. І жінка, в передчутті потираючи долоньки, увійшла до просторого світлого кабінету.

— Вітаю, Дарино, рада знову вас бачити, — заусміхалась приємна жіночка з рожевим волоссям. — Софія сказала, ви хочете ще одну подорож?

— Саме так.

— Жодних проблем, організуємо, як завжди, якнайкраще, — запевнила агентка. — То куди ви хотіли б вирушити цього разу? До Йошкар-Оли? Челябінська? Можу запропонувати яскравий тур до Нижнього Тагілу…

— О-ні, цього разу я хочу дещо… особливе, — усміхнулась Дарина, хитро блиснувши синіми очима.

— Тобто?

— Москва.

— Ого, — зойкнула агентка, аж трохи підскочивши на своєму гравітаційному кріслі. — А ви впевнені? Це ж… доволі ризикований тур. Найнебезпечніший з тих, що ми можемо запропонувати. Дарино, ви ж усвідомлюєте? Одна справа — це тихенько приїхати в якийсь забутий всіма нечистими регіон депресивної республіки колишньої російської федерації, пристрелити там якогось вбогого алкоголіка, який розказував у чат-рулетках, як треба «хахлов мачіть»… Та зовсім інша — попхатися в самісіньке осине гніздо, де на вулицях серйозний поліцейський контроль, камери спостереження — хоч примітивні, відсталі, але камери. А місцеві орки хоч і кінчені, але значна їх частина таки не зовсім дурна, що найголовніше — справді пильнує.

— Так, Оксано, я прекрасно все це розумію. І саме тому хочу спробувати таке полювання, — з азартом кивнула Дарина. — Не депресивні сраконьки, навіть не відносно великі міста, які в минулому були регіональними центрами… А самісіньку москву. Пробратися туди, використовуючи всі ваші приблуди для маскування, відшукати якогось мажорного руснявого виродка, сісти йому на хвоста, вистежити, загнати, підстрелити. Опісля ще й втекти, перш ніж вбивцю вистежать та зловлять ті розхвалені ФСБшники… Скажи, ну як перед ТАКИМ взагалі можна встояти, га?

— Розумію, Дарино, розумію, — засміялась агентка. — І гадаю, що вам справді вистачить досвіду на таке полювання. Просто хотіла переконатись, що ви усвідомлюєте всі ризики.

— Усвідомлюю, не переймайтесь.

— В такому разі, переходимо до вибору цілі, — усміхнулась Оксана. Та розгорнула на голографічних екранах підбірку фотографій з анкетами.

— А оцей от що свистів? — поцікавилась Дарина, вказавши на сорокарічного опецька в стильному костюмчику.

— О-о-о-о-о, у вас, я бачу, золоте око, — загиготіла агентка. — Відомий на московії блогер, до від’єднання російських народних республік від глобального інтернету мав на ютубі шестимільйонний канал, опісля перебрався на рутуб. Знімає відео про ресторани, тусівки та усілякий такий московський гламур. Після 24 лютого 2022 регулярно робив заяви на тему від «Вьо нє так адназначна» до «Украіни нє сущєствуєт, нада там всєх вирєзать і засєліть нашимі, нармальнимі РУССКІМІ людьмі».

— Прекрасний персонаж, беру!

— Тоді я скину вам на пошту архів з його відео, щоб як слід розсмакувати персону перед полюванням та отримати максимальне задоволення від його вбивства. І ще, перш ніж підписати договір на тур, я маю зачитати вам базові умови…

— Благаю, я ж їх вже напам’ять знаю!

— Розумію, але такі правила. Не зачитаю один раз — мене начальство потім приб’є, з судів не виберуся до кінця життя, — благально зітхнула Оксана, кивнувши в бік камери спостереження.

— Гаразд-гаразд, тільки швиденько, — змирившись, зітхнула жінка.

— Отже…

*Погоджуючись на мисливський тур до територій колишньої російської федерації, клієнт повністю усвідомлює всі пов’язані з поїздкою ризики.

*Перебуваючи на територіях колишньої російської федерації, клієнт зобов’язується постійно користуватись маскувальним спорядженням, ультра-тонкими латексними рукавицями з імітацією відбитків, голографічним маскуванням обличчя, окулярами розширеної реальності, маячками для контролю за його становищем та спец.зброєю.

*Клієнт погоджується з тим, що під час його туру агентство «Мисливські тури запарєбрік» проводитиме за ним та його діями цілодобове спостереження через передані клієнтові технології, вестиме відео- та аудіо-записи.

*Клієнт зобов’язується тримати спец.спорядження в таємниці від усіх громадян усіх республік колишньої російської федерації і в раз викриття повинен знищити його, активувавши відповідну програму, перш ніж сучасні українські технології потраплять ро рук московитів.

*Аби не привертати зайвої уваги, окрім обраної цілі, клієнт зобов’язується не вистежувати та не вбивати інших росіян, за винятком випадків крайньої потреби. Кожне таке вбивство буде розглянуте, а обставини його здійснення вивчені комісією, аби зробити висновок, чи справді в цьому була потреба.

*В разі викриття ворожими спецслужбами клієнт зобов’язується тримати в таємниці своє українське громадянство, мету перебування на території росіянців та існування агентства «Мисливські тури запарєбрік».

*Клієнт погоджується з тим, що в разі затримання його ворожими спецслужбами агентство «Мисливські тури запарєбрік» робитиме все задля визволення, але водночас не може гарантувати його повернення до України.

— Так-так, з усім погоджуюсь, — закивала Дарина, та приклавши вказівного пальця до цифрового договору, залишила свій відбиток пальця, опісля поставила цифровий підпис. На завершення провела транзакцію, оплачуючи тур.

— В такому разі, до завтрашнього вечора я підготую для вас спорядження та все організую. Кур’єр доставить вам додому посилку з усім необхідним. Маршрут з електронними квитками на території України та Євросоюзу, і паперовими — для переміщення на території московитів, також будуть у вас до завтрашнього вечора.

— Дякую. Приємно мати з вами справу, — усміхнулась жінка, потискаючи на прощання руку агентці. Та вийшовши з будівлі, в передчутті озирнулась довкола. Оглядаючи яскраві вулиці вечірнього Києва, що майорів підсвітками, неоном та голограмами.

Після перемоги у війні українська розвідка виловила та винищила всіх військових злочинців, топових пропагандистів, ідеологів «рускава міра», колаборантів та іншу мразоту, яка сподівалась сховатися за кордоном від меча Феміди.

Та тільки лишилося й багато інших.

Тих, кого просто дуже хотілося пристрелити.

Блогери різного калібру, чи просто бидлота з чат-рулеток та різноманітних соцмереж. Хто активно підтримував напад на Україну, знущався, висміював. Будучи переконаним, що до нього ніколи ніхто не дістанеться.

Саме таких агентство «Мисливські тури запарєбрік» і пропонувало як цілі для полювання своїм клієнтам під лозунгом: «Що ви, це все не ми, воно якось само здохло!». Даючи можливість кожному українцеві вбити кацапа задля власного задоволення! І завдяки новітнім технологіям зробити таке могли не тільки люди зі спеціальною підготовкою, а й фактично будь-хто.

— Оце і є воно, прекрасне світле майбутнє, — мрійливо усміхнулась Дарина, сідаючи за кермо улюбленої автівочки, та попрямувала яскравими нічними дорогами до свого затишного дому в Ірпіні.

«Врешті, ми цією ненавистю покалічені всерйоз і надовго».

КІНЕЦЬ

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вільна
10.11.2023 08:40
До частини "Мисливські тури"
Шикарний задум! Ідея про "мисливські тури" не нова, але подана класно. Не дуже переконала реалізація. Тобто, якщо вже вона прямо потрапила до його дому, чи не логічніше було б отруїти чимось незнайомим місцевим? Як казав один літературний персонаж: "вогнепальна зброя - то для відстані". І для організації було б спокійніше мабуть відправляти з "туристом" якийсь супровід. Бо техніка - то класно. Але коли є людина поруч, нехай і прихована, яка додатково слідкує, аби все пройшло вдало і без проблем, якось життєвіше)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Мігель
    11.11.2023 00:16
    До частини "Мисливські тури"
    Ну так в нас героїня вже далеко не перший такий тур бере - досвідчена туристка, так би мовити :) А вогнепальну зброю вона вибрала саме тому, що хотіла зробити це саме так, власноруч, а не просто спостерігати, як воно там буде подихати від чогось, отруївшись. Тобто, це виключно справа смаку героїні. Бо не варто забувати, що вона купляє собі таке дозвілля виключно задля власного задоволення.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Вільна
    10.11.2023 07:54
    До частини "Мисливські тури"
    Шикарний задум! Ідея про "мисливські тури" не нова, але подана класно. Не дуже переконала реалізація. Тобто, якщо вже вона прямо потрапила до його дому, чи не логічніше було б отруїти чимось незнайомим місцевим? Як казав один літературний персонаж: "вогнепальна зброя - то для відстані". І для організації було б спокійніше мабуть відправляти з "туристом" якийсь супровід. Бо техніка - то класно. Але коли є людина поруч, нехай і прихована, яка додатково слідкує, аби все пройшло вдало і без проблем, якось життєвіше)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Лана Філлі
    29.09.2022 17:36
    До частини "Мисливські тури"
    От нарешті в останній день змогла точно визначити, що мене як читачку занепокоїло у вашому тексті. Так, ризик скотитися у поствоєнну ненависть описано яскраво. Але нема катарсису. І лишаєшся по прочитанні по вуха в цій калюжі й далі ходиш з цим застереженням на душі, і це доволі паскудно. І що з цим відчуттям робити далі? Текст навіть не натякає.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Мігель
    29.09.2022 21:28
    До частини "Мисливські тури"
    Просто процитую: And if I had the answers I'd have written them out So I could tell you what to do and what this thing is about But all I've ever learned comes second-hand And I dare not preach what I don't understand Не кожен літературний твір повинен давати "відповіді" та "проповіді". Не кожен літературний твір повинен "розжовувати та вкладати в рота". Іноді мета твору - поставити запитання та спонукати до роздумів, аби кожен читач міг сам знайти ці відповіді для себе.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Лана Філлі
    29.09.2022 22:39
    Жодного співчуття до емпатів, ми невидимі у цьому жорстокому літературному світі *іде геть, буркочучи й ридаючи*
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Тетяна Фан
    28.09.2022 00:17
    До частини "Мисливські тури"
    Вітаю. Прочитавши даний твір розумію скільки у автора в середині люті та тих хворих. Я її розумі так як вже писали про це я повторюсь. Маю надію, що ми цієї грані не переступимо. Нам жити і своє робити. Свій світ, свою сім'ю, свою Україну. Ми створимо хоча ні вже створюємо її нову, сучасну, розвинуту, творчу, музичну, мистецьку. МИ не схожі на будь яку іншу країну в Європі. Не вистачило кінцівки. Хоч в такому форматі але хотілось якогось завершення.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Мігель
    28.09.2022 21:21
    До частини "Мисливські тури"
    Дякую! Так, нам доведеться докласти чимало зусиль, аби не дати цій люті зжерти нас самих. Це буде непросто, і тут все залежатиме від кожного з нас особисто. Ну фінал тут власне такий от відкритий - із великим знаком запитання та "нічого ще не закінчено, ці психотравми ще надовго. і воно продовжуватиметься, триватиме, аж доки ми не зуміємо впоратись зі своїм болем"
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Тетяна Фан
    28.09.2022 22:20
    Вітаю. Погоджуюсь для більшість це велика психологічна травма і не факт, що вони оправляться після цього.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ярина Мартин
    19.09.2022 19:42
    До частини "Мисливські тури"
    Сподобалося як єхидно (не знаю, яке точно слово підібрати) зображене запорєбрікове містечко і його жителі. Прочитала оповідання, коментарі, а потім знову переглянула текст. Написано вправно, але мені не сподобалося те, що побачила в кривому дзеркалі. Сподіваюся, цю межу нам вдасться втримати. А ще не вистачило сюжетної перемоги, того самого полювання в москві)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Мігель
    19.09.2022 20:17
    До частини "Мисливські тури"
    Дуже дякую за коментар) Те саме полювання в москві - то скоріше сюжет для окремого оповідання-сиквелу, я б сказала)) Можливо колись його і напишу - хтозна)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Лана Філлі
    18.09.2022 21:41
    До частини "Мисливські тури"
    Як застереження, як привід подумати, текст доречний. Як історія, яку хочеться читати, ні. Все залежить від мети, і направду. Дай нам Боже змогу пошвидше звільнитися від тієї нечисті й зцілити свої рани.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Олександр Мокієнко
    18.09.2022 17:15
    До частини "Мисливські тури"
    Твір полишив більше питань, ніж надав відповідей. Знайшов їх лише у коментарях до коментарів, вибачте за тавтологію, які надала Автор. Шкода, але саме історію "застереження" мені з тексту зчитати не вдалось. Лише кроваві ігри, на кшталт, "Людин, що біжить", та мотивація рівня "Робимо, бо можемо". (Але, добре, що я все ж прочитав коментарі, й тепер знаю, яку думку хотіла вкласти Автор) По темі конкурсу - мені не вистачило ні технологій, ні ролі України (та роль, яка зчиталась, на жаль, не прийнятна). Намагавсь бути об'єктивним. Успіху на конкурсі!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Мігель
    18.09.2022 17:30
    До частини "Мисливські тури"
    Дякую за коментар! Кожен робить свої висновки, відштовхуючись від свого власного перцептивного досвіду. Це - особливості об'єктивності суб'єктивізму читацького розуміння твору.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Олександр Мокієнко
    18.09.2022 17:37
    Так, кожен читач зчитує своє, й картинку в голові. для себе. будує свою. І це чудово :) Чи збігається те, що отримав від тексту читач, з тим, що заклав автор - питання друге. Й чи повинно взагалі щось збігатись? Якщо сказати простіше - "На смак та колір - фломастери різні". І це знову ж таки прекрасно!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Мігель
    18.09.2022 17:49
    Саме так)) Головне для автора - це коли читач, прочитавши в історії таку картину, жахнеться з такої можливості майбутнього, та навіть на підсвідомому рівні задумається, вирішивши. що не хоче дозволити болю та ненависті зруйнувати себе та зробити своє майбутнє ТАКИМ. Отже, мета, що закладалась при написанні, буде досягнута) Адже ми зараз справді ходимо по дуже тонкій кризі. А чи усвідомить читач усі ці закладені автором механізми, читаючи сам твір - то вже справа десята)) Не кожному, хто користується годинником, конче необхідно знати, як саме працюють його механізми - головне це знати, котра година) Ще раз дякую за відгук))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Катерина Халецька
    18.09.2022 04:11
    До частини "Мисливські тури"
    В мене змішані враження після прочитаного. Нестандартна ідея. Та така жорстокість... Не думаю, що така туррозвага може призвести до хорошого...
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Мігель
    18.09.2022 04:20
    До частини "Мисливські тури"
    Власне, повторю вам те, що вже казала декому з коментаторів нижче: моє оповідання - це, скоріше, застереження. Аби ми не перетнули одного дня межу. Воно не про розвагу, а про те, як важко нашому поколінню буде впоратися з пережитим колективним національним болем та травмами. І до чого це може призвести, якщо ми не знайдемо цьому болю ради. Дякую за коментар!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Ліщук
    17.09.2022 23:05
    До частини "Мисливські тури"
    Війна забрала в мене маму, не давши змоги навіть по-людському її поховати... Війна вигнали мене з хати... Але я намагаюся берегти свою душу від ненависті... Ми перемагаємо, бо відрізняємося від тих гнид саме своїми душами. І нехай у майбутньому в україночки будуть чистіші й світліші відпустки, ніж таке полювання! Слава Україні!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Мігель
    18.09.2022 02:35
    До частини "Мисливські тури"
    Вам пощастило, що ви змогли уникнути ненависті, і я навіть не уявляю, як ви пережили це. Але мало хто зможе наслідувати ваш приклад( Та й врешті, після всього колективного болю ми цілком маємо право ненавидіти. І не маємо права пробачати чи забувати. Головне ж питання, яке постає перед нами - де ота сама межа, перетнувши яку, ми зайдемо трохи не туди? І конкретно це оповідання - це, скоріше, застереження. Аби ми не перетнули одного дня цю межу
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Ліщук
    18.09.2022 09:04
    Як застереження - так!!!!!!!!!!!!!!!! Вибачте, я цього не зрозуміла. Дякую за пояснення! Я змінюю оцінку)))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Олександр Молодецький
    17.09.2022 22:52
    До частини "Мисливські тури"
    З одного боку оповідання занадто іроничне, як памфлет. З іншого боку — мораль досить сумнівна. Я розумію бажання помститися, але мисливські тури виглядають не надто етичними та правильними. Краще б автор більше розгорнув тему роботи української розвідки проти конкретних військових злочинців.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Мігель
    18.09.2022 02:38
    До частини "Мисливські тури"
    Це, я б сказала, що це - трагікомедія, "гіркий чорний гумор". Криве дзеркало національного колективного болю. І, свого роду, застереження (підказка: не варто сприймати будь-який твір з позиції "якщо автор щось пише, то він автоматично схвалює всі події, думки та вчинки головного героя, проектуючи себе на його місце". Для мене написання творів - це найперше моделювання різних характерів, досвідів та вчинків, через які проходять різні герої). Якщо ж ви вважаєте, що жанр трагікомедії - це щось, що не має права на існування, то я з вами погодитись категорично не можу. Конкретно про роботу української розвідки книжки мають писати саме розвідники, а не "диванні експерти". Я - не військова і вважаю. що не маю такого морального права. А саме в мене в планах пригодницький фентезійний роман з алюзіями на роботу української розвідки. Та це вже інша історія, яку я, колись, дописавши, запропоную своєму видавцеві. Та робота буде непроста і доволі масштабна. Ну а тут я просто хотіла сказати про трохи інші речі.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • ГаляВуд
    17.09.2022 22:33
    До частини "Мисливські тури"
    Початок видався веселенький, але з моменту, коли гг вбила, кого вбила, а далі їй треба було ще, твір перестав подобатися, а навіть відверто згидився. Не те, щоб мені було шкода ваших жертв, але дуже жаль головну героїню й українців, яких ви створили у своєму світі. У вас вийшло, що українці стали якимись ненажерливими, вічно спраглими крові й смерті, істотами. І фактично замість майбутнього, вони досі живуть минулим, не в змозі відпустити його й іти далі. Я не кажу про забуття чи прощення, але те, що ви описали - це стовідсотків діагноз, а не майбутнє. Крім того, тема не цілком розкрита. Саме тому моя оцінка низька.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Мігель
    18.09.2022 02:42
    До частини "Мисливські тури"
    Я так розумію, фільм "Паразити" ви не дивилися, якщо такий перехід від чорної комедії до криво-дзеркальної трагедії вибив вас із колії та змусив почуватися некомфортно? Це нормально - мати різний емоційний перцептивний досвід. Та замість того, щоб сходити на негатив, я пропоную вам трохи цей досвід переосмислити. Повторю те, що вже казала іншим коментаторам: 1) не варто сприймати будь-який твір з позиції "якщо автор щось пише, то він автоматично схвалює всі події, думки та вчинки головного героя, проектуючи себе на його місце". Для мене написання творів - це найперше моделювання різних характерів, досвідів та вчинків, через які проходять різні герої. Для прикладу, той же Жадан у своїх піснях часто ставить оповідачем ліричного героя, який не є "його власним внутрішнім голосом" (Бухло, Кобзон, Мальви). Здогадуєтесь, навіщо використовується цей прийом?) 2) конкретно це оповідання - це, скоріше, застереження. Аби ми не перетнули одного дня межу Чи, на вашу думку, застерігати - то фу-фу, література жодним чином застерігати не повинна, давайте лише про рожевих поні писати?))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • ГаляВуд
    18.09.2022 09:56
    Навіть якщо застереження, мусить бути якесь відчуття того, що це саме воно. Через текст, через героїв. У вас я відчула те, що написала. Може варто тоді подумати над реалізацією, бо бачу, не я одна так відчула. А це вже статистика.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Мігель
    18.09.2022 14:28
    Можливо, це саме через особисто ваше сприйняття? Оповідь іде від лиця Дарини - яка абсолютно травмована, в якої порушена емпатія та яка вже не може впоратись з цим болем. І те, як ми бачимо світ її очима, жахає та викликає думку: "Ні, от до ТАКОГО я докотитись не хочу - треба шукати спосіб впоратися зі своїм болем, аби він не знищив мене". "І скільки вона не робила цього — їй врешті однаково було мало. Немов всередині неї жив звір, що поселився там, в її череві, багато років тому. Коли вона, згорнувшись калачиком, лежала на підлозі свого розбомбленого будинку, лише сподіваючись на те, що хтось не зайде сюди, аби випустити їй кулю в потилицю. Не кине гранату. Чи не пустить снаряд так, аби уламками її нарешті вбило. Відтоді цей звір ріс, лютував та вимагав ворожої крові. Більше й більше. І тільки в такі миті, як зараз, був задоволений." Даруйте, але як ТУТ може бути не зрозуміло це? В такому разі чого ви чекаєте? Нотацій? Моралізаторства? Мудрої настанови, що "а-та-та не можна так"? Даруйте, але з ТАКИМ баченням я погодитись категорично не можу. Мистецтво працює не так: ми маємо побачити криве дзеркало, подекуди - жахнутися, і кожен зробити свій висновок, спираючись на свій перцептивний досвід, а не прослухати нотацію від "мудреця зверху", який по нотам розпише в рядках твору голосом автора, "що ж він хотів сказати"
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • ГаляВуд
    18.09.2022 14:47
    А твір я справді сприймаю, мабуть, по-іншому, бо оцей уривок якраз мені не йде. В ньому замало драматизму і травматизму, щоб виріс звір всередині. Мабуть, якби ви додали, що гг зґвалтували чи катували, а тоді вже покинули в підвалі, звір всередині був би відчутніший, тоді й мотивація вбивати виправдана. А без цього, гг просто вбивця, яка хоче більше й більше. Якщо вона абсолютно травмована, варто сходити до лікаря, а не оці криваві тури. Крім того, якщо вашу гг ще можна виправдати тим же абзацом-спогадом, що тоді робити з власниками турагенції? Яка їхня мотивація? Гроші? Тоді виходить ще гірше.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Мігель
    18.09.2022 15:26
    1) "В ньому замало драматизму і травматизму, щоб виріс звір всередині. Мабуть, якби ви додали, що гг зґвалтували чи катували, а тоді вже покинули в підвалі, звір всередині був би відчутніший," Оце от - те, з чим я погодитись не можу взагалі. Даруйте, але мені вистачає лише фотографій вбитих дітей з ексгумованих поховань Ізюма, чи спогадів про фото з Бучі, аби відчути це бажання розірвати голими руками горлянки всій клятій русні. І без "зґвалтувань на підвалах". Я не знаю, наскільки ви та ваше оточення абстраговані емоційно від цієї війни, коли вам не вистачає вашого особистого болю через те, що русня робить з нашим народом, і ви можете відчувати біль, гнів, ненависть та жагу ворожої крові, лише якщо ВАС ОСОБИСТО кинуть на підвал та зґвалтують десяток кадирівців. Але уявіть собі, ні - більшості моїх знайомих навіть без такої максимальної жесті особисто з ними вистачає ненависті, від якої хочеться кричати - тому що це відбувається з іншими людьми в нашій країні, які цього не заслуговували. Для прикладу - в моєї близької подруги (яка живе в умовно тиловому місті) нещодавно почало випадати волосся через нервові зриви, під час яких вона ридала та дряпала собі обличчя рууками до кривавих ран. І після півроку жахливої війни, яка болить і не байдужа більшості тих, кого я знаю, для мене справді дико бачити людину, яка не розуміє, а чого б всередині когось міг з'явитися такий "звір", як в Дарини? Чи чому б хтось захотів відкрити агентство, яке пропонує такі тури? Пробачте, але в мене таке враження, що ми з вами живемо в різних реальностях. 2) Секундочку, а хто сказав, що тут хтось хоч когось з героїв ВИПРАВДОВУЄ? Ви, схоже, розумієте твір неправильно взагалі в корені. Це - гіперболізація: криве дзеркало того, до чого може привести ненависть, якщо зараз наше покоління вчасно не зможе дати ради тому болю, що вирує в нас - небезпека втрати людяності, тому що ця війна, цей біль - все пережите нас калічить. Ще раз, це оповідання - не моралізаторська нотація, яка розказує п'ятикласникові, "що таке добре, а ща - погано".. Це - погляд у криве дезркало емоційної прірви, в яку зараз летить кожен українець, якому болить те, що відбувається з його землею. Погляд заради того, аби зробити висновки, жахнутися та подумати, до чого ми можемо прийти, і як сильно ми зараз на межі втрати людяності через те, що з нами роблять різні потвори. А висновки кожен має зробити для себе сам.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • ГаляВуд
    18.09.2022 15:44
    Проблема у сприйнятті. Є люди, які приймають все дуже близько до серця, навіть фото, як ви кажете. Це погано, так можна і до психушки потрапити, і просто здоров'я втратити. Я з тих, хто абстрагується, наскільки можна. Це не означає, що мені не болить чуже горе. Але і звіра в собі пробудити не дозволю. Це нас і різнить від тварин, психопатів і москалів.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Мігель
    18.09.2022 16:37
    Саме так - комусь вдається впоратися з емоціями та болем, комусь - ні. І тих, кому з цим впоратися важче, значно легше перетнути цю межу. Таких людей дуже багато. І тому важливо говорити про те, до яких наслідків це може призвести. Це я і робила в своєму оповіданні - без моралізаторства дала поглянути на гіперболізований варіант того, до чого ми можемо прийти, якщо не навчимося приборкувати цього звіра та дозволимо йому взяти контроль. Та дала змогу кожному самому, поглянувши на цю реальність, замислитись: а чи хоче він такого майбутнього для себе в своєму завтрашньому дні?
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Надія Мак
    17.09.2022 17:47
    До частини "Мисливські тури"
    Знаєте, спершу подумала, що забагато честі їм, ще витрачати своє життя на полювання на них. А потім послухала інтерв'ю однієї людини із наших вцілілих. І тепер думаю, що надто гуманно та куля, от би якийсь чіп, щоб постійно транслював їм, то життя в підвалі з нестачею їжі, то відсутність кінцівки в момент усвідомлення, то втрату близьких чи перебування в камері стоячи цілодобово у своїх випорожненнях і так постійно до кінця вбогого існування. А написали ви гарно.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Мавка (Ганна Заворотна)
    14.12.2022 16:33
    До частини "Мисливські тури"
    У мене у фентезі-оповіданні з великого циклу, де є своя війна на Сході, кого не вбили у бою, відправляють до рудників із постійною магічною трансляцією їх злочинів Хай користь на рудниках приносять - робоча ідея, шахт різного штибу у нас вистачає
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • TrinnUA
    16.09.2022 21:39
    До частини "Мисливські тури"
    Спойлер!
    До речі цілком реалістичне майбутнє, крім Москви, Пітера й прикордонних Україні і можливо іншим країнам областей (ніхто не хоче мати своїм сусідом клоаку, тому там доведеться людям вправляти мізки). Там скоріш за все будуть українські і з інших країн миротворці. А десь на Уралі, куди ще не добрався китаєць, такі тури можуть (вони нажаль існують в країнах Африки, де точаться громадянські війни) (Великі міста будуть скоріш під контролем американців разом з українцями, і за такі справи будуть сильно бити, бо ми правова держава, а в Усть-Піздюйське корупція, бандитизм і сил на ту величезну країну всюди навряд вистачить)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Мігель
    17.09.2022 00:31
    До частини "Мисливські тури"
    Щодо - "Великі міста будуть скоріш під контролем американців разом з українцями," - то так, але, як на мене, в трохи більш далекому майбутньому. Як мені здається, спершу ми матимемо сценарій: росія розпалася на 100500 "бананових республік". Москва, пітер і ще пара великих ключових міст - деякий час будуть вимахуватись, називаючись "вєлікай расієй". Але з часом, без колишньої підтримки метрополій та при повній економічній ізоляції, вони повністю занепадуть. І от тоді так - будуть взяті під контроль. Але в оповіданні події розвиваються в гіпотетичному майбутньому до оцього от періоду, коли вони москва та пітер ще будуть "останніми острівцями тоталітаризму, що зберігатиме певний "гламур" відносно Усть-Піздюйськів". На мою думку.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Мігель
    14.12.2022 20:31
    А нащо Карелії та фінам той гнидник? (Пітер це реально гнидник). Хіба що якщо повністю депортувати звідти всю русню
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Мавка (Ганна Заворотна)
    14.12.2022 22:50
    Карелія - не фінська, а там, може депортувати рашистів, там вони теж є, і так - або приєднатися до Фінляндії, або стати окремою республікою
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Мігель
    14.12.2022 23:12
    Зараз ні, але історично взагалі-то ці землі належать Фінляндії, і там проживає чимало етнічних фінів. Тож так, я вважаю, що врешті ці території мають Фінляндії повернутися.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Мавка (Ганна Заворотна)
    16.12.2022 11:18
    історично це чудь, меря, веся. Крім фіннів там є помори. А ще багато поморів примусово виселено та мають право повернутися на батьківщину. Тому на окреме існування вона теж має право
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Мігель
    17.09.2022 00:31
    До частини "Мисливські тури"
    Коментар видалено автором
    Геник
    16.09.2022 20:29
    До частини "Мисливські тури"
    Спойлер!
    Ідея топова. Але ж не вистачає пригоди в москві! З якимись проблемами у процесі і крутою розв'язкою. І назву б якусь потужнішу. Наприклад, "Парк російського періоду", "Дикий схід" або "У пошуках орка" ))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Мігель
    16.09.2022 20:56
    До частини "Мисливські тури"
    З назвою - то припускаю, може з часом щось інше й придумається) Але тут дедлайн притискав, тож вирішила вивішувати під робочою) Дякую)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше