МИ УСІ ПІД ОДНИМ НЕБОМ..

Ми всі живемо під єдиним небом,

Хоч шлях і різний маємо, та прагнення одне.

Усе життя нести любов і віру,

Яка в середині у кожного росте.

І ці два слова зовсім не роздільні,

Хоч йдеш до церкви, хоч на капище ідеш.

Тут не важливі ні обряди і не книги,

Важливо лиш, що в серці ти несеш.

Будь Християнином, чи може Рідновіром,

Це лиш розділення світогляду й думок.

Усіх об'єднує одне ," ЩО ТИ ЛЮДИНА".

Віра не терпить лайок й балачок .

Віра живе там де відкрите серце,

Де світло, мудрість, сяють навкруги.

Хтось молиться у храмі, хтось у лісі,

Комусь ікони ближчі, а комусь дуби.

І якщо серце чисте та відкрите,

Не має бути для конфлікту меж.

Не сперечаймося чия віра сильніша,

Хто знає істину, та хто створив усе?

Віра й духовність, це вам не змагання,

Де буде приз гармонія для всіх.

Це шлях любові, єдності й творіння,

Вона живе в думках, у вчинках, у тобі.

Не в зовнішньому блиску і обрядах,

Не в ворожнечі тисячі років.

А в тому щоб уміли поважати,

Людина вільна в виборі своїм.

Сталося так що розділився погляд,

Хтось вірить в Бога, ну а хтось в Богів.

Та це не повод бути ворогами,

Щось намагатися насильно довести.

Бо кожен носить світло свого серця,

Яке підсвітить іншому в пітьмі.

Шукаємо баланс й душевний спокій,

Щоб стати кращими і зрілими в житті

Не треба доводів хто правий і хто винен,

Не лайтеся до кого ближчий Бог.

Боги, природа, це одне єдине,

Кожен по різному до них колись прийшов.

Якщо відчути єдність і підтримку,

Побачити любов і доброту.

То всі обряди і слова, то лише мова,

А не підстава розпочать війну.

Давайте слухати не вухом, а серцями,

Дивитись в очі аж до самої душі.

Немає там "чужого", "зла бажання".

Є спільний шлях до вищої мети.

Є спільні цінності, як співчуття і правда,

Шлях розуміння світу і себе.

Вони сильніші за книжки й ікони,

Слова обрядів, які вітер понесе.

Ми можемо молитись й прославляти,

Учитись слухати природу, вітер, дзвін.

Оці всі звуки можуть поряд існувати ,

Без ворожнечі, в кожного свої.

Вірі не треба виступи на людях,

Не треба розголос про віри чудеса.

Вона проявиться у спокої і тиші,

В бажанні руку помочі подать.

В житті усі ми маємо дружити,

Будь Християн ти, а хочеш Рідновір.

Обмінюватися досвідом й думками,

Бо правда внутрішня вона одна для всіх.

Ми дихаємо всі одним повітрям,

І відчуваємо коли у інших біль.

Коли не дивлячись на віру серце чисте,

Конфлікти не торкаються душі.

Не важні атрибути, темні ряси,

Не ділять різні символи святі.

А головне духовність відчувати,

Творити разом світло навкруги.

Разом ми можемо дивитися на зорі,

Слухати вітер в дзвоні куполів.

У цій ідилії єднаються серцями,

Не дивлячись на віру і Богів.

Ми всі живемо на одній планеті,

Без стін, без меж, без гніву і страху.

А всі обмеження ми створюємо самі,

Впустивши заздрість, жадібність, брехню.

Отож хоча нас розділяє віра,

Але не треба із-за цього фанатіть.

Ми можемо всі існувати мирно,

Під одним небом, з вірою в собі.

Верещако Сергій.