Сон

Знаю тепер як я можу:

Бачити в листі судини,

Слухати тебе, Боже,

В хвилях спокійних Дніпра.

День цей на інший не схожий,

А на долоні хвилина...

Ми тільки в нього вхожі -

Вчора вже нас нема.

Можу напитись неба

І розмножати зорі.

Можу на пошук суті

Вирушити у цю мить.

Можу літати пір'ям,

Можу картини прозорі

Намалювати в повітрі.

Можу й тебе навчить!

Можу розхвилювати,

Потім сказати: "Тихо!.."

Ні, то не буде лихо,

Просто побачать всі.

Можу співати пісню,

Можу для всього світу.

Можу не рвати квітку,

Змокнути у росі.

Можу зварити зілля,

Наче якась чаклунка

Запропонувати "чаю"

Ніби вона - не я.

Можу наворожити:

"Ти мене розкохаєш

Та пошкодуєш потім,

Бо я єдина твоя".

Можу сказати після,

Що пожартувала,

Можемо розсміятись

Голосно і в унісон.

День цей почнемо разом

І поспішаймо жити.

Якось тебе розбудять

І прошепочуть: "Сон!"