Знайти себе

Ця мета не зі сталі, вона із води,

Що з-під ніг вимиває байдужий пісок.

Я нарешті навчилась лишати сліди,

Де раніше боялась зробити і крок.

Я зберу силует свій із битого скла,

Де відбилося небо й старий манекен.

Моя сутність — не попіл, а чиста смола,

Що пульсує у венах, ламаючи щем.

Знову зібраний мій силует із шибок

Пропускає крізь себе туман і вогонь.

Я тепер не читач тих крихких сторінок,

Що гортаються вітром гарячих долонь.

А коли розчиняється мій алгоритм —

Залишаються аркуші, мов білий дим,

Відчуваю свій власний пульсуючий ритм —

І стає силует мій живим і палким.

26 серпня 2026 р.