Божевільна

Божевільна вештається містом,

Тягне доброго собаку на повідку,

Кричить, лається без сенсу і змісту

На людей навколо, на тварину м’яку.

Перехожі мовчать, опускають голови,

Якнайшвидше минають агресивно хвору.

Вона невразлива, як солдат із олова,

Випромінює владу, а не страх і покору.

На місто, на людей, на бідного собаку,

На повітря холодне, що розносить злість,

Її божевілля — четверта стадія раку,

Одночасно передня і задня вісь

Автівки, що несе її розум у темінь

По довгій прямій, там є де розігнатись.

Швидкість шалена, непристібнутий ремінь,

Їй більше немає чого боятись.