Пустка

Шовк із ефіру. Об'єднує струм

Дві частоти на одному хребті.

Дихання пахне озоном — крізь шум

Руху планет у важкій темноті.

Рідна душа — це не тиша, а зсув,

Зламаний вектор у центрі страхів.

Через судому заклинив засув,

Позначки зникли на карті шляхів.

Ділимо навпіл барвистий вітраж,

Де кров тече крізь мембрани скляні.

Тіні яскраві — не теплий пейзаж,

А вибух ртуті на тонкій струні.

Час розриває всі барви на кварц,

Кидає пустку в кашкет скрипалю.

Тіні танцюють на відблисках вальс,

На гострих скалках орбіт з кришталю.

28 серпня 2026 р.