Нас розкидало по світах
0008
Нас розкидало по світах.
І знов шляхи наші сплелись.
Буремні, темні, непрості.
Без вказвників проте знайшлись.
Кожен трактує про своє.
Але ж разом так добре нам.
І цей час, крізь роки.
Наші долоні переплелись.
Сльоза тече, не вірить розум.
Та серцю дороги ти невкажеш.
Воно на осліп поведе.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯