Лабіринт

Слова сказати непрості

або ясні, як криця;

як парость пнеться

з усіх сил

або дитина з-поміж снів

до долі власної

озветься.

Сказати

та й мовчати знов...

Як сонце зблискує надвечір.

Неначе храм із молитов

(або дзеркальний коридор,

що спонукає до основ) —

це шлях безпечний.

А з неба шкіриться війна,

така невинна й

полохлива...

Неначе зболена дорога,

що серед хаосу

Руїни нагадує

про Бога.

31.08.2026