СИКСTИНСЬКИЙ ШИФР: СВОБОДА ВОЛІ

У тиші сфер, де зародився час,

Зі світла зір, із лагідного пилу

Творець ліпив людину в водночас

І дарував їй незбагненну силу.

Ось мить тремка, піднесена, німа:

Правиця Бога — владна і стрімка —

Несе життя, палаючи вогнем,

А на землі — Адамова рука.

Вона лежить розслаблено в траві,

Десь поруч вітер лагідно шумить.

Чому ж між ними простір золотий?

Чому іскра священна не горить?

Бо Бог спинився за один лиш крок,

Не став раба ліпити з глини.

Він зняв кайдани примусу й тривог,

Лишивши вибір в серці у людини.

«Я поруч, сину, але йди єси», —

Шепоче космос у святій красі.

Той незавершений, прекрасний рух —

Найвищий дар любові для душі.

Немає дотику — є право обирать:

Іти на світло чи блукати в тіні.

Свобода волі — Божа благодать,

Що світить нам у кожній світлій миті.