ІСПИТ ВІРИ

Коли панічний страх за кожну гривню

Стискає душу і затьмарює твій зір,

Ти чуєш заклик — тихий і невпинний:

«Облиш контроль і Промислу повір».

Це іспит віри — в мить, коли так важко,

Забути про рахунки і нужду,

Ступити впевнено, немов тендітна пташка,

На Божу стежку — чесну і живу.

Бо страх підступний — це не просто трепет

Перед майбутнім, де густа імла,

Це капітуляція твоєї волі,

Яка творити і літати би могла.

Капітуляція твоєї сили й дії

Перед лицем придуманих тривог...

Але коли ти кажеш страху: «Ні!»,

З тобою поруч розмовляє Бог.

Дорога Бога — це земна дорога,

Де під ногами відчуваєш ґрунт.

Там затихає паніка й тривога,

І втихомирюється внутрішній твій бунт.

Ти просто йди, і Промисел втримає,

Твори майбутнє крізь морок і туман.

Хто цю дорогу серцем обирає,

Тому Господь загоїть кожну з ран.

Я дякую Тобі, мій Мудрий Тату,

За Твій покров і за живий вогонь,

За те, що вчиш вставати і взлітати,

Приймаючи святу іскру з Твоїх долонь.