ДИТИНСТВО

Дитинство моє,як бабусина казка,

В той світ повертатися хочу завжди.

Так шкода що він тільки в снах і уяві,

Ці дні безтурботні не знали нудьги.

У літку босоніж із самого ранку,

Біжиш по траві, ноги миє роса.

В обід із дрючком наче лицар безстрашний.

В садку ведеш бій із кущем бур'яна.

А двір з господарством завжди небезпечний,

Корова рогата, і гуси шиплять,

Без захисту діда його не перейдеш,

Бо дід вміє з ними всіма розмовлять.

Узимку коли все завалене снігом,

То ліпиш із дідом сніговика.

А ввечері грієшся на теплій печі,

Бабусин пиріг з молоком упліта.

Тепер тільки згадую справжнє дитинство,

Ночами боявся в пітьмі Бабая.

Під ковдрою тихо собі ворушився,

І мріяв що скоро вже виросту я.

Верещако Сергій.