На тлі

На тлі болючо-рідної землі,

Яку завжди відчужують від нас,

Горять такі незграбні ліхтарі,

Лунають дзвони сумно раз у раз.

На тлі розбитих та пустих сердець,

Які вогнем осипані та злом,

Побачать супостати свій кінець,

Та не одразу. Хижим ремеслом

Грабунку вони честь свою зітруть,

А ми пройдемо крізь усі мости,

Повернемо собі небесну суть,

Та істину живої берести.

Бо сила технологій має сенс,

Коли у небі - наші острови,

Коли ідуть нестримно нанівець

Думки непропорційні з голови,

Коли в серцях лунають в унісон

І молитви, і формули буття,

І янголи, що бережуть наш сон,

Не мають сумнівів та каяття.