Амулет

Дівчата парубкам спочатку проникають в серце, а потім у полон беруть і те, що у суспільстві найцінніше — телефон! 😀

Зарплату картку і життя

Це найчистіша правда!

Жалко Володю, Іри особливо жосткі, а ця вже себе показала, недовго чекала. — Ти мене лю? — Лю. На у грудак! — То чому не дзвонив! — Та я... Краще фотки вибери. — Ця — ні, ця — теж, тут я кліпнула, тут волосся криво лежить, тут майка якась зім'ята. Вов, ну камон, ну куди ти дивився! От чого ти такий криворуко-сліпий! Капець! Жодної нормальної фотки. — Я виправлюсь, Ір, я навчусь... — От же ж підігнала доля хлопця... Звісно, гіперболізую, напряму цього у тексті нема, але натяки нехороші😁

О відчувається життєвий досвід,це супер проблема догодити з фото.

Кліщі спортили цей момент, а може і ні.

Можливо врятували дівочу честь ,а можливо хлопчачу

Де мої 17😔😁

Трохи хатніх справ, трохи роботи по хазяйству, трійко важливих розмов з близькими — так і минув володьчин день, а там і Іра зателефонувала. Go to the forest! Kiiiisssss!😁

Звичайний день і не звичайний вечір , адже весняний ліс це красиво ,романтично і не тільки...

Чудовий розділ, щирий! А опис переселення домовика - просто бомба!

В народних традиціях,або по іншому в обрядовій магії,це один зі способів перенесення домовика зі старої оселі до нової. Дякую за увагу до цієї історії.

Перші поцілунки. Серця б'ються лунко, Руки обіймають, Тіла притискають Сильно і тендітно. Почуття розквітне, На скільки, невідомо. А поки що судоми Солодкі і бажані І нові бажання.

Блін ,то ви ж не тільки репер ,а ще й романтик. Дякую вам .

Алілуя!😁

Я альфа, бета, капа і омега, Play Station я і одночасно Sega, Я цибулина жовта і капуста біла, Лопата я й з двома зубами вила, Я кава з молоком і чай з лимоном, Я в дерунах й в коробці із "наполеоном". Ви зрозуміли, я ніде і всюди. Так було, є і, сподіваюсь, буде😁

Овва, неочікувано. Я думав що всюдисущий лише бог- творець ,а тут ще й ви. Хоча... А чому б і ні ,адже там було написано що по образу і подобію створили.

Трохи перебір, по-моєму, хлопець аж надто наївний, як для 17-річного киянина у 2022 році) Та нехай, так історія виглядає більш романтичною)

Дякую,ваша правда.

Емоційний розділ у вас вийшов. Дякую.

Дякую і вам за увагу до цієї історії, емоції ще будуть .

Цей розділ вражає глибокою емоційністю, де Володька проявляє справжню дорослу мудрість та стає надійним захисником для своєї мами. Дякую. Сподобався розділ.

Дякую за увагу до цієї історії. А й справді хлопчина росте ,мамин захисник.

Цікавість до історії не зникає. Дякую автору.

Дякую що цікавитесь цією історією,надіюсь і в наступних розділах буде цікаво для вас.

Я в цьому не сумніваюся.

Аона каже прийди, а він про математику. Хлопці вони такі.

Так телятко ж не ціловане ще.

Про то й кажу. Вона така проведи додому, боюся, а ти такий галантний кавалер провів. Довільний, ну все пішов, а потім через деякий час усвідомлюєш, от дурне теля було.

Ой було-було,аж соромно згадати .

El amor No solo son palabras que se dicen al azar Por un momento y sin pensar Son esas otras cosas que se sienten sin hablar Al sonreír, al abrazar... Кохання — це не просто слова, сказані випадково, на мить і без роздумів. Це інші речі, які відчуваються без слів. Коли посміхаєшся, коли обіймаєшся...

Вже дуже багато років люблю слухати " Джіпсі Кінг" - написали ви на іспанській і так красиво це звучало ,а переклали на співочу і романтика бесь десь ділася. Дякую за увагу до цієї історії.

Стає дедалі цікавіше й цікавіше! Фантастика та містика сплелися у вінок! Шановний Пане, ну Ви й інтригу закрутили! Увагу читачів спіймали на гачок!

Дякую звичайно ,та здається ви трохи перехвалили. Звичайне сільське життя,звичайний сімейний гумор ,зовсім трішечки фантастики і маленька краплинка гумору - все з життя..

Чудово розумію! Життя - воно таке! Трапляється, аж до епчності веселе!

та всякого бувало

Домовик, домовик, Подаруй мені позашляховик, А я тобі — нову хату З родиною Драгату, Ну добре, Попеску. У них смачні котлетеску, Вони дуже приємні, Ввічливі, до гостей чемні. То що по руках? Візьму Х5-го на свій страх. Вигідна угода, як не крути, Можу навіть тебе перевезти У нове помешкання з комфортом. Поїмо з вишнями тертого торту. Сам доберешся, ну добре, Роби, як тобі зручніше. Складай валізу, Комплектацію "бехи", я осьо у куточку залишу. Не знаю, що це було, мабуть, щось потаємне вирвалось назовні😁

Губа не дура x5,а може краще Q8?

Ніт!

Щож виходить наша Галя балувана.

Ніби все звичне й буденне, але тривога відчувається фоном. Цікаво, що буде далі.

Дякую за відгук.Далі буде і кохання , і трішечки містики, розбавимо це гумором і звичайно драма .

Куди ж без цього. Пане Вікторе, мені особисто подобається як Ви пишете. Було б чудово, якби у бібліотеці знаходилися Ваші книги. А то книжок багато, а почитати нічого. Один із Ваших творів взагалі читала на одному диханні, а тоді згадала, що на ''сердечка'' не натиснула. Виправилась. Зараз, на жаль, немає на читання часу. Надіюся, що таки Вас іще почитаю. Творчого натхнення Вам!

У мене також не вистачає прочитати все що заінтригувало , тому при перегляді просто ставлю сердечка( щоб у автора був стимул), додаю до бібліотеки ,а там як з'являється час - читаю. Іноді по два три розділи ,але буває так затягне що і зупинитися не можу поки не дочитаю до Дякую.

Як я Вас розумію.

— Синку, зачекай, треніки їхні візьми! — кричала мати. Та куди там, чкурнув так, що аж солома у свиней від вітру сколихнулась. — Облиш його, — посміхнувся дід. — Іншим разом віднесе, алгебра — складний предмет. — А де це ти був, до речі? — фокус доньки змістився з сина на батька. — Ще й свіжаком тхнеш? Не дихай на мене! — Цить, мала! Батько рятувальну операцію проводив! Донька засміялась. — Багатьох врятував? — Ольку Круглиху, у неї холодильник струмом бився. — Ти ж мій герою. Вечеряти будеш? — Та поїв я, почастувала новонароджена. — Добре, тоді на Володьку зачекаємо. — Алгебра — складний предмет, — шкірився дід. — Без тебе знаю, — посміхалась дочка. — Іди тоді курей погодуй, — Я воль, май генераль! — дід стукнув підборами і, наспівуючи "Гоп, стоп, Канада", відправився до курей.

Перепрошую ,але тут вже щось мені нагадує Подерв'янського,чи я помиляюся.? Дякую що не залишаєте поза увагою цю історію.

Чув, але не читав)

Я не являюсь його фанатом ,але якось послухавши деякі його твори років двадцять тому ( Гамлет і ще кілька),в моєму лексиконі назавжди засіли деякі його вирази ,на кшталт :" Купатися чи не купатися " ну і там є продовження цієї фрази яке я тут не писатиму( а що як його прочитають діти?). Але якщо буде бажання посміятися то можете послухати .Не реклама.

Не думаю, що Володька забажає, щоб баба Олька йому віддячила так само, як і діду! 😁

Та не дай Боже,ще дитина заікатися стане

І халатик із розпущеним волоссям пригадався😌

Халатик бабин чи Ірини?

Та нахіба підлітку стара калоша?😁 Ясно, що Іринчин😌

Неочікувано. Дякую. Якщо Тимур простий, як двері, та й компромат більше його брату загрожує, ніж йому, через неповноліття, то з Людою все набагато цікавіше. Пане Вікторе, чекаю з нетерпінням продовження.

Кожного ранку о сьомій. Дякую за увагу до цієї історії

Неочікуваний фінал.

Ну якби все було очікувано то і читати було б не цікаво.

Не спорю.

Спробую і надалі створити кілька неочікуваних сюрпризів

Чекаю.

Далі буде. Дякую.

Так не чесно. От взяв і в одному вірші швиденько розповів всю книжку. Тепер читачеві і читати не потрібно буде - перечитає вірш і скаже :" А гавіщо далі читати ,тут і так все ясно далі буде про любов і секс". Хоча може це я поспішив з Висновками ,можливо хтось і залишиться , адже далі може бути про секс.

Добре, сховаю під спойлер)

От так спочатку присадили на свою поезію ,а потім- сховаю?

Свята правда! Дівчата у халатах і з розпущеним волоссям часто дуже привабливі, особливо на кухні у студентських гуртожитках, коли варять тобі борщ. Хоча зараз майже не варять, не те що борщ, а навіть пюреху. Але халати ще іноді вдягають.

ви праві особливо коли чужі дівчата

Розділ тримає в напрузі й водночас дарує дуже світлі емоції! Дякую

Дякую і вам за увагу до цієї історії.

Дякую за уривок. Футбол змусив школу пригадати. Автор натякнув, що нас чекає любофф. А за рейдерство... Було б не так сумно, якби наслідки не бачили власні очі. Додало тексту внутрішньої напруги.

звичайно любов буде а то що ж це за історія без кохання.

Не спорю.

Файт пройшов не за планом, та якось вирулилося) Футбол викликав усмішку, пам'ятаю його зі школи, тільки ми без дівчат грали) У діда напружений графік: скотина, птиця, пошуки скарбів, відбиття рейдерських атак. З останнього епізоду витікає думка, що треба не золото, а "шмайсера" пошукати навколо)

о ви навіть ще не все перечислили . це ще не всі дідові проблеми

Чудовий футбольний матч! І дуже гарне нове знайомство з Іриною.

Дякую за увагу до цієї історії. В житті таке буває на роботі ,чи в школі бачиш одну людину ,а в дома вона зовсім інша

Читаю і все мало. Навіть якби Ви використали весь ліміт знаків для розділу, для мене він все одно був би занадто коротким. Дякую за чудову історію. З нетерпінням чекаю продовження.

Дякую за увагу до цієї історії. Що я можу сказати в своє оправдання - якби ця історія була вже готова ,то можливо викладав би по кілька розділів зранку і ввечері,а так пишу ,пишу ,а часу мало.Радий що вам подобається.

Ви й так великий молодець. Дякую.

дякую

Розділ прочитався на одному диханні! Взаємодія Володимира з амулетом виходить надзвичайно цікавою та жвавою. Дякую за чудову порцію гумору та інтригу перед фізкультурою!

дякую за увагу до цієї історії. пишеться також на одному диханні .одна біда часу обмаль.

Розділ прочитався на одному диханні! Взаємодія Володимира з амулетом виходить надзвичайно цікавою та жвавою. Дякую за чудову порцію гумору та інтригу перед фізкультурою!

Розділ прочитався на одному диханні! Взаємодія Володимира з амулетом виходить надзвичайно цікавою та жвавою. Дякую за чудову порцію гумору та інтригу перед фізкультурою!

Що не розділ, то дедалі цікавіше. Чекаю продовження.

Буде щоранку. Дякую за увагу до цієї історії

Боги вай-фаю не підведіть!😁 Історія неймовірно цікава і затягуюча.

Стараюся. Дякую.

Володька "Амулет" проти Тимура "Дуба". На наступній перерві відбудеться заруба. Амулет дає останні настанови, Плечі розминає, вазеліном маже брови, Лід холоднючий до шиї прикладає. — Двійками працюй, він цього не чекає. Володька слухає, непомітно киває, Як не як, алгебра поки що триває. Вчитель щось незрозуміле біля дошки гундосить. Амулет і тут виручив, вивів перед носом Проекцію з власним теми тлумаченням. Велкам ту позаземне інтерактивне бачення. Час спливає, стратегію розроблено І щодо алгебри, і щодо сільського гобліна, Що Іру Попеску і Назарчика пресував. Як завжди, раптово дзвоник з урока пролунав, Володька стиснув до болю кулаки. "Я йому наваляю. За мене зірки", — Подумав і встав з-за старенької парти На захист слабких. Воно того варте.

Ну ви прямо Емінем українського розливу . Класно. У роздягальні відбудеться бій Рухайся і головне не стій Зробим всі ставки на один удар Ой відчуваю зараз буде зашквар.

Та ви і самі чудово справляєтесь)

Дякую.так є у кого вчитися.😉

Ех, на найцікавшому місці обірвалось... Про булінг знайомо і сумно, діти завжди були жорстокими, а зараз й поготів, їх більше нічого не зупиняє, навколишнє тільки підживлює їхню агресію.

Нажаль ви говорите правду , але ж давайте не забувати що у головного героя є амулет у якого немає принципів моралі,можливо він допоможе? Хоча хто зна.

Сігал з путіним балети танцює. А оповідь цікава!

от і амулет каже -що то лише балет . тобто понти.

Чатує смерть на бабу Олю, А вона мріє про квасолю. Струм зачаївся у "Дніпрі", А потім й хата ще згорить. Їй небіж Толік дав пораду, І баба Оля дуже рада, Що більше струмом не лупцює, А ідеально все працює. Хороша техніка, надійна, Як молоко корова дійна, Дає "Дніпро" їй холод й лід. З СРСР палкий привіт. Давав, та виснажився трохи, Бо молотити 40 років Ніщо не зможе, час спочити, А заразом і бабу вбити. Підступний задум комуністів, Що на заводі десь у місті Ці холодильники збирали. План самознищення заклали Вони у кожний холодильник. Десь у компресорі будильник Захований. Зворотній відлік На 40 років. Як це підло! Тим більше, років ще не 40. Брак заводський, який же сором... Про план підступний вже відомо, До баби оліного дому Дідусь володькин завітає, Він розбереться, він все знає Про провода із током голі. П'ять років маєш, бабо Олю.

Мабуть колись настане час для творчої співпраці ,я буду робити сценарій,а ви його рифмувати. А потім в світ вийде віршований роман ,на кшталт Евгенія Онєгіна,а школярі будуть нас проклинати за те що їм задаватимуть вчити на память цю книгу. Або ж інший варіант , який небудь гурт почне читати реп по цій книзі . Це бомбезно ви придумали. Дякую.

Так, нас будуть пам'ятати в віках) Звісно, і реп читатимуть, буде круто)

А що якби амулет робив пророцтво віршовано: Мрії даремні у баби Олі Про урожай нової квасолі Хата згорить ,а за нею сарай А баба Оля відправиться в рай. І тут бек вокал: В рай,вона відправиться в рай.

Цікаво) але надто гумористично) І в рай вона точно не відправиться, Амулет сам казав, що вона далеко не свята)

Попаде чи ні,це ще питання. А якщо хтось за неї впишеться ,то хіба не можна щось " порішать" ,всі ж люди ,всі жити хочуть.

Телятку цьому треба рухатися 😆

Воно ще не смакувало того меду ,от і пасивне , покищо.

Історія читається на одному диханні, що розділи здаються закороткими.

я зазвичай якщо натрапляю на цікаву історію -додаю її до бібліотеки і просто лайк ставлю. а от коли історія вже готова тоді сідаю і читаю від а до я.

Теж так по можливості. Правда зараз тільки Ваш ''Амулет'' читаю. Часу немає щось іще почитати.

Дякую за увагу до цієї історії,надіюсь і далі буде цікаво

Дедалі тільки цікавіше.

не встигаю я по два розділа в день писати так як ви викладаєте .вибачайте.

За що? Ви в процесі, а я викладаю готовий матеріал.

пишу зазавичай на роботі .у вихідні вдома так багато роботи що немає коли вгору глянути. а тим більше на роботі іноді такі гарні музи заходять.

Оо😍 У мене музами телефонна пам'ять забита. Викручуюсь як можу😁

Дід у ролі свата😁 Має бути цікаво.

це дід тільки бідкається .хоче щоб хто пожалів

😁😁😁

Все на краще) То батько на заробітках? Цей момент я упустив. А про пеніс, я так само подумав, може, цариця яка чи дружина вождя користувалась, поки чоловік у поході був, а що, реальна тема)

Батько у нього військовий,нагадаю. А про пеніс ,то це дійсно амулет і мушу всіх розчарувати він маленький,можете загуглити я думаю що фото повинні бути.

Тю, точно, ви ж писали. Оце я неуважний, читаю про одне, а думаю про інше. То він на Сході весь цей час був. А про пеніс вірю, і розчарування ніякого нема, я ж не дружина вождя, що пішов у похід, от вона б засмутилась)

ой та чого їй засмучуватися молоденькі раби повинні були лишитися щоб виконувати важку доившню роботу

Ахаха😁

Розділ прочитався на одному диханні! Діда дійсно шкода — стільки всього одразу впало на його плечі... Можливо, хоч це змусить його перестати думати лише про дорогоцінний метал... Хоча, знаючи його, напевно ні! Дякую. Розділ сподобався!

не легке життя у старого .та це ще не все.дякую за увагу до цієї історії.

Цікавенько.

є таке

Я читав діалоги хлопця з машиною, і несвідомо порівнював. З Леоном Радзивіллом. Все-таки прогрес — це далеко не все, що формує більш розвинену людину, думаю, Леон Радзивілл в багатьох сенсах стояв вище в умовному щабелі розвитку, ніж сучасні люди, недарма хронокомп'ютер так до нього "прив'язався". Людство деградує з такою ж швидкістю, як і розвиває технології, а може, і швидше.

Отут я з вами погоджуся ,давно звернув увагу що багато ремесел зникають ,а з ними і секрети майстрів. І це сточується не тільки ремесел ,навіть мова стає біднішою .

Цікаві у них схеми з перезаписами

нове життя повинно звідкись взятися . а у нас все серйозно влаштовано відразу на облік хто батько . хто мати . всіх на список.

Чим далі, тим цікавіше👍 Всіх наздогнав, чекатиму продовження

Приблизноо сьомій ранку щодня

Я б придумав хронокомп'ютеру ім'я. Сподіваюсь, Володька це зробить

Ідея хороша , дякую.

Підзарядився амулетик, почав функціонувати. Діда зрозуміти можна, та і не треба йому самому вже те золото😔

Золота мало не буває ,дід він такий. Ще пофантазує і про золото і про ще дещо.

Хмммм... А ти ще міцний старий, Розенбом)

Ну ,а як інакше.ха

Все ж таки Анненербе... А знаєте, про що я щойно подумав? Та, звісно, не знаєте. А подумав я про свій вірш-фанфік на ваш пролог і про ім'я, яким назвав вашого Ксарта. Саурон. А тепер, дивлячись на обкладинку книги, навіть не здивувався. Які дивовижні збіги іноді трапляються... Я не фокусувався, якщо що, на амулеті з обкладинки, тільки на сюжеті з рибою.

Попереджаю ,автор володаря кілець не займався плагіатом і не крав ідею з оком у інопланетян.

Тепер я в цьому вже невпевнений...

Сам у амулета запитував ,він сказав що не було ніякого плагіата ,була трава.

Трохи саспенсу ніколи не завадить, а він тут відчутний) Мене трохи оті бур'яни збентежили, розумію, що і сухі взимку стоять, але, думаю, варто зробити на цьому акцент, і взагалі, можна дати більше зимових деталей, коли вони йдуть, вставити коротенький опис природи. Це так, думки вголос, можете не зважати)

Дякую за підказку

От ви все натякаєте, натякаєте) Ні, ну може, Мотря за допомогою приладу і читала думки людей, і майбутнє їхнє бачила, дуже вірогідно. Так і очікуєш, що от-от вони його знайдуть. Приємна така напруга, передчуття. А що з чоловіком сталося? Це ж він амулет додому притяг, точно він якось на нього вплинув. А про шаблю недарма подумав)

От все то ви майже передбачили ,уявляю як тепер вам буде скусно читати далі.

Дурня) Не переживайте, мені дуже цікаво читати далі)

Ну щож читайте на здоров'я. Дякую за відгук і цікаві думки.

Сюжет летить, точно скоро шаблю іржаву знайдуть, або зуби від борони, а може, навіть скіфський клад, раз кургани є, чи горщик трипільський, а всередині — амулет, лежить і жовтим світиться на весь курган)

Шабля це дрібязок ,а орден не бажаєте?

Залиште ці розводи для туристів, знаю, я, що то за орден)

Настоящий ,я сам колись такого знайшов і навіть купити хотіли прямо там в парку біля маєтка . Чесно. Але не продав- дорого як память..

Ахахах

Гарна атмосфера, а головне читається невимушено і легко. Є натяки, як буде знайдений амулет, та це і "обманкою" може бути, і все станеться інакше. П.с. Так і знав, що без трактора не обійдеться)

а знаєте цікаво слідкувати за думкою читача.дуже цікаво .дякую.

"Стертий в інформаційному полі планети" - цікава думка.

дякую за відгук. що я можу сказати .ну от така у мене фантазія.але надіюсь ця фантазія гармонійно впишеться в цю історію.

Мене здивувало, що "планета здригнулася навіть на орбіті") мабуть, ви хотіли сказати що навіть з орбіти відчулося, як Земля здригнулася від удару, але вийшло смішно, вибачте) А так текст класний, інтригуючий, живий. А от хронокомп, який зжерла рибина, викликав певну асоціацію. Сидів собі Смеагол, нікого не чіпав, рибу ловив, На голого черв'я нема покльовок, тож каші зварив, Вкинув макухи, мо, з кілограм, щоб вже напевно було, І не знав, що 66 мільйонів років тому одне нло Тут приборчик загубило, ціпок перетерся, А потім ще й астероїд 10-кілометровий раптово приперся. Саурон, оператор приборчика, місця собі тоді не знаходив: — Дайте... — каже, — мені рибацькі заброди, І я швидко ту падлюку на копчений динозаврячий хвіст візьму! Не можна таку цінну розробку залишати аби кому! Керівництво відмовило: — Вшиваємось, бляха! Астероїд вже близько! У Саурона на душі сльози, каменюка вже низько. Летить убивця майже у стратосфері. Саурон зібрався, захлопнув у нлошці двері, Колесо закрутив для герметизації салону І розридався, посилаючи цій планеті прокльони. Через клімат вологий ціпок поіржавів і розвалився. Поплакав хлопець трохи, а потім пішов і напився, І більше про втрачений девайс не згадував. Тим часом Смеагола шалений кльов радував. Оце так щось вчепилося! Тягне, аж musculus frontalis проступає. — Твою ж ельфійську мамцю! На поверхню крейдовий сазан виринає. Цей хитрун в муляку на три кілометри за секунду закопався. Так і спав всі 66 мільйонів років, жодного разу не прокидався. А тут відчув запах з макухою свіжої каші, І давай дертися на поверхню річки Наташі. Дивна назва, знаю, та хто їх, тих ельфів, розбере. Смеагол тремтячими руками підсака бере, Заводить того кабана акуратненько всередину. — Є! Спіймав нарешті трофейну рибину! Ледве на берег витягнув, присів відпочити, закурив. — Все, досить на сьогодні, план свій я точно зробив. Сазана, вудки і інше причандалля у воза покидав, Сам заліз, знову трубку набив і весело заспівав, Долаючи п'ять ельфійських кілометрів до рідного дому. Знав би він, що його чекає по тому, Як він розпатрає цю диво-рибину. Ох, Смеаголе, Смеаголе, в лиху ти народився годину...

Мабуть з орбітою я перестарався , вибачайте ,але як уявлю оте бубух від десятикілометрової каменюки то мені здається що його мабуть і на місяці можна було відчути ,або бери більше,у самій Жмеринці. Дякую за увагу до твору і ще дуже порадувало що ця історія вас надихнула створити такий шедевральний текст. Дуже приємно було читати ,аж настрій піднявся.щк раз дякую .

Ахах, Жмеринці) Читатиму далі, початок ви хороший дали. А за вірш, будь ласка, я ним і собі настрій підняв)

О, то виявляється дід ще козарлюга ого-го, бо йому максимум 62. Спочатку подумалося, що йому десь під 80. Стосовно хлопчини теж цікаво - невже рано женетися доведеться? І чи проситиме батьків ''купити'' братика або сестричку, щоб маму врятувати? Чекаю на наступний розділ.

Хто зна як життя повернеться ? Може й так. Дякую за увагу до цієї історії.

Дякую за саму історію.

постараюся щоб і надалі було цікаво.

Дід довго прожив значить не все так погано це добре.

Надія помирає останньою. Будемо надіятися що ситуацію можна виправити. Дякую що цікавитесь цією історією.

Цікава історія митарювання хронокомп'ютера. А от з німецькими нацистами він міг би і поспілкуватися, сказавши: "Вам прийде хана!"

Німецькому нацизму хана,але інших нацизмів стало на багато більше,нажаль.

Захопливий розділ із вражаючою лором та фаталістичною атмосферою! Діалоги з амулетом і концепція «інформаційного поля» тримають у напрузі до останнього речення. Подивимось чи можна від долі втекти маючи Амулет...

Втечеш чи ні ,а спробувати варто. Дякую за увагу до цієї історії.

Мдаа, закручується нічого не скажеш.

от така дурна у мене фантазія. що поробиш. дякую за увагу до цієї історії

Не дурна, а багата. При чому відповідає даній історії. Ваша фантазія належить вигаданому вами світу, а не виглядає притягнутою туди за вуха.

Цікавий розвиток сюжету! Ефект метелика - зроби маленькі зміни у минулому, і все майбутнє піде шкереберть!

дякую. не поспішайте з висновками.в наступних розділах все з цього питання більш менш стане зрозуміліше

Дуже гарний "слог"!!! Ви талант

Ой, дякую. Не перехваліть. Просто я думаю коли вживаєшся в роль головного героя то і діалоги виходять природними.

Так... це важна деталь, бузумовно! Але треба ще й потім вміти передати оті свої емоції, відчуття, зробити описи... і все це у певному балансі!!! Ось тут вже видно.. остаточно що до чого... Успіхів Вам!!!

дякую.але в такому разі хочу відповісти взаємністю. наприклад я не вмію писати короткі оповідання. ну не вистачає мене щоб на одній сторінці виразити і подати те що я хочу показати читачеві .а у вас виходить . особливо сподобалося- Гілка реальності.

Навіть не знаю, як відповісти... Здавалося б, якщо хтось, як Ви, має здібності, талант писати взагалі, йому не буде важко опанувати й оповідання на пару сторінок... Тут головне — зрозуміти, що саме автор раптом захотів, а може, давно планував підсвітити з життя. А потім додати до цього, якщо порівнювати зі скелетом, декілька м’язів — не більше. Таких, які б не заважали читачеві відрізнити зерна від плевел... побачити те саме — важливе. Іноді буває важко зупинитися — хтось ніби штовхає тебе продовжувати. І саме тут розумієш: треба знайти свою «крапку»... Логічне завершення — дотепне, спокійне, життєве...)) Якось так... Вийшла задовга відповідь... Даруйте.

Дякую за підказку,можливо колись і спробую. А покищо ідеї фонтанують так що встигай писати.

гарно виходить у вас!! читаю далі...

Дякую. Надіюсь і гадалі буде цікава історія.

Фантастика зайшла в чат 😁

Дякую за увагу до цієї історії. Спробую іноді добавляти фантастики , іноді гумору ,іноді драми.

Цікаво події розвиваються. Чекаю на продовження.

На жаль, все, напевно, гірше.

Оце так побалакали! Діалог із цією сутністю вийшов надзвичайно потужним. Його оцінка та класифікація людства мені чудово зайшла — посміявся від душі. Побачимо, як події розвиватимуться далі. Дуже цікаво, дякую!

Майбутнє знати водночас і корисно, і жахлиао!

дякую за відгук. я повністю з вами згоден і думаю більше страшно ніж корисно.

На слові прильот в мене мокрі очі

Я думаю це не тільки у вас , а і у всіх в кого в серці залишилося хоч трохи людяності.

Цікавий розділ. Спочатку те око сприймається просто як дивна знахідка, а далі стає все моторошніше — особливо через дідові сни й те, як воно ніби починає впливати на все довкола. Тепер цікаво, що ж це за амулет і до чого приведе ця історія.

Дякую за увагу до цієї історії. Мені вже й самому цікаво , що воно з цього вийде. Спочатку намалював план один. Потім мене запевнили що якщо поміняти дещо то вийде цікавіше. Поміняв . А далі випливла вилка ,можна в одну сторону внсти сюжет ,можна в іншу. Ось так і рухаюся до фініша . Пишу. Знаю яким я бачу фігал ,але до того фігалу веде багато різних доріг і якою я поведу героїв ще не вирішив.

З кожним розділом усе цікавіше. Дякую за історію. І, Вікторе, пройдіться, будь ласка, по тексту, щоб одруківки виправити, поки ''експерти'' не помітили.

Дякую. Для людини яка майже все життя розмовляла на суржику , дуже важко виправити на чисту співочу.. Як не перечитую ,а всерівно щось та й не помічаю.

Як людина, яка народилася й виросла в селі, і для якої суржик являється сумішшю якогось зернана (найчастіше пшениці) з зерном жита, з текстом у вас усе в нормі. Бо як можна розмовляти зерном? Є одруківки. А враховуючи те, що здавна зерно в селян асоціювалося з хлібом, а хліб був святим, то зневажливе ставлення до національної святині могло з'явитися лише з-за порєбріка. Хіба вони щось мають святе? А ті, в кого щелепи рідну мову лише п'ятий рік згадують, і вона в них звучить пластиково через мовну дічь, намагаються зробити меншовартісними тих людей, які нею все життя розмовляли. Ірина Фаріон говорила, що завдяки діалектам українська мова вижила. В її лексиконі не було якогось-там ''суржика'', а саме - діалекти, про які Ірина Володимирівна відгукувалася з повагою. Будучи мовознавцем, вона прекрасно знала, що діалектами розмовляє весь світ. Вивчіть якусь іноземну до ідеальності, складіть іспит із класифікації. Навіть за наявності найвищого ''балу'', опинившись у країні, серед носіїв цієї мови, будете її, ніби заново вивчати. А якимось ''суржиком'' усе Лівобережжя говорить. І якщо сотню років тому вишивка на бабусиній сорочці була своєрідною адресою, то хай зараз ваша говірка стане вашою ідентичністю. Пишайтеся нею.

Дякую. Я буду старатися.

Це не складно. Вікторе, маю до вас питання, як автор до автора. Можна написати в приватні?

звичайно. чекаю.

Хороший амулет.

дякую за увагу до цієї історії. а хороший амулет чи ні - час покаже.

Чудовий, дуже живий розділ з чудовим гумором та затишною атмосферою — реакція діда на розпакування монет та варіанти «експертів» з форуму викликають щиру посмішку!

Та воно часто і в житті таке буває з експертами. Дякую за увагу до цієї історії

З дідом скоро вже меми пиляти можна буде. Класний він)

Дякую за увагу,. Дід він такий ,життєвий досвід у нього тому і жартує і ноді навіть там де здавалося б не на часі.

А це ще дід не загуглив про неодимовий пошуковий магніт для річки. Тоді б вже скрізь побував.

Він початківець ,тож нічого юивного..

Явно китайський дешевий купили, бо якби американський, то можна було налаштувати на пошук потрібного металу 😉😆

Дякую за увагу до цієї історії. У аськи прості налаштування або всі метали ,або дише кольорові. Але чим глибше лежить метал тим більше шансів на похибку. Срібло може скинути в чорний метал ,а кований чорний покаже як кольоровий.

Бачу, ви добре розбираєтеся. Маєте таке ж хоббі?

Колись мав ,а в даний час і здоров'я вже не те і перегорів.

Чудове поєднання містики, емоцій, гумору й народного фольклору!

є в кого вчитися ))).дякую за увагу до цієї історії.

Тепер залишилося головному герою тільки відкопати хронометр і подорож почнеться.

Цікава версія для продовження. Дякую за увагу до твору. Щож подивимося далі наскільки співпадають наші думки?

Гарний здогад. Герой не піддається паніці й мислить тверезо навіть у такому містичному жаху. Атмосфера покинутої хати передана чудово!

Далі буде. В наступному розділі відшукаємо щось цікавеньке. Дякую.