ДЕНЬ КОЛИ ТЕБЕ ПОЛЮБЛЯТЬ УСІ.

ДЕНЬ КОЛИ ТЕБЕ ПОЛЮБЛЯТЬ УСІ.

Ти жив як умів, помилявся, та йшов,

Комусь допоміг, а когось обійшов.

З одним дружбу щиру беріг як смарагд,

А іншому ворогом запеклим став.

Тебе хтось любив, а хтось просто терпів,

Хтось словом образив, ну а хтось обігрів.

Один твоїм злетам всім серцем радів,

Другий за спиною сто раз осудив.

Для когось був добрим, комусь не таким,

Комусь був героєм - другому чужим.

Бо кожен по своєму бачить цей світ,

І правду свою береже від усіх.

Але колись прийде останній той день,

Коли ти підеш із землі - від людей.

І в сотень очей буде смуток в очах,

У когось він щирий, а хто просто так .

Зберуться знайомі, сусіди, рідня,

Ті друзі, яких ти роками чекав.

І скажуть " Хороша людина була",

Хоча за життя мало хто цінував.

Хтось щиро заплаче згадавши той час,

Коли ти був поруч, підтримував нас.

І тільки тепер зрозуміли усі,

Що більше ніколи не скажеш "привіт".

А хтось буде просто в сторонці стоять,

Для виду платком буде сльози втирать.

І видавить слово з душі глибини,

Хоча при житті бруд на тебе він лив.

І раптом усе тебе будуть любить,

Пробачать помилки, образи старі.

Та тільки навіщо любові та мить,

Коли ти вже спиш у холодній землі.

Чому ж при житті ми не можем

сказати,

Тим людям що поруч " Я радий тобі"?

Навіщо чекати, а потім ридати,

У день коли тебе полюблять усі?

Тож поки у грудях ще стукає серце,

І поки є час обійняти живих.

Не бійся любити, не бійсь пробачати,

Щоб потім не битись об кришку труни.

Верещако Сергій.