Оптимістичний медальйон

Інфляція життя. Загибель вже буденна,

Не викликає вже містичних тих жахіть

І спонукає цінувати кожну мить:

Людина, як жива - вона благословенна.

Зійшли, як кара нам, геєна ця вогненна

І найжорстокіше з усіх тисячоліть,

Байдуже всім навкруг - болить чи не болить,

Бо тільки трагіфарс зобразить Мельпомена.

Немає сенсу відкладати гроші,

Немає сили ще нести ці ноші,

Немає вибору: одним живемо днем.

Але себе я часто тим втішаю,

Що думки на папері викладаю.

Ну я даю. Оце так хід конем.