беззахисність

не поспішай хоч час тане

неначе сніг

я тебе так довго беріг та

не зберіг

золушко помовч зі мною ще трішки

я приніс три горішки

хоча нас двоє

тіні зникають повільно

так сильно

притискаюсь до тебе тактильно

виром води

мої думки

кружлять у мізках

як в старих казках

закрий очі коли тобі страшно

і весь світ погасне

згасне як фенікса птах

перетвориться в попіл твій страх

але це не означатиме що він перестав існувати

хованки допомагали змалечку

люба фіалочко

ти тільки не плач

киця ніколи не принесе калач

киці голову відрізав палач

хоч вона так міцно заплющила очі