Дікесть
00022
Не завжди Феміді зав'язують очі шовком.
Не всяке мовчання збережене під тиском золота.
І ті, хто не чують, і ті, хто недбало слухають,
Забудуть і будуть паствою теж забутими.
Час тихо не плине - він пролетить і вдарить боляче.
Кому давньогрецька богиня у наші дні молиться,
Щоб справи на шальках її терезів стали попелом
До того, як встромиться клин, розсіче іржу продану?
З чийого металу добудуть те скромне знаряддя,
Якому покликано витягти меч - не з каменю,
А з купи багна? І кому воно буде належне?
Не час для питань: ще година лиха інтересів.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯