Дікесть

00022
Публікація: 14.09.2026
Вірш
Завершено

Не завжди Феміді зав'язують очі шовком.

Не всяке мовчання збережене під тиском золота.

І ті, хто не чують, і ті, хто недбало слухають,

Забудуть і будуть паствою теж забутими.

Час тихо не плине - він пролетить і вдарить боляче.

Кому давньогрецька богиня у наші дні молиться,

Щоб справи на шальках її терезів стали попелом

До того, як встромиться клин, розсіче іржу продану?

З чийого металу добудуть те скромне знаряддя,

Якому покликано витягти меч - не з каменю,

А з купи багна? І кому воно буде належне?

Не час для питань: ще година лиха інтересів.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі