ВИХІДНІ В СЕЛІ.

Я приїду в село,вимкну свій телефон,

Хочу в тиші з сім'єю побути.

Обійняти батьків і пройтися селом,

Оживають всі спогади миттю.

Як із цього подвір'я до школи ходив,

Як із друзями в хованки грали.

Моя рідна земля тягне ніби магніт,

Ті часи я з теплом пам'ятаю.

Пам'ятаю дівчат,як гуляв до зорі,

Потім слухав я мами повчання.

Хоча думав тоді,що я правий завжди,

Не зважав на її турбування.

А тепер я іду цим селом із дітьми,

І дивлюсь як роки промайнули.

Ніби вчора тут грався,купався в ставку,

А уже маю коси я сиві.

Відчуття я не можу в словах передать,

Коли знову в село приїжджаю .

Шкода що вихідні пролітають як мить,

І з батьками я знову прощаюсь.

Верещако Сергій.