Козаки

Десь на далеких краях, за Дніпром,

Де панувала імперська влада,

Жили молоді козаки-запорожці,

Кмітливі та сильні українці в бою.

Любили калину, Україну і Січ,

Не знали ні страху, ні злості в душі.

Жили спокійно, не знали образи,

Та ворог прийшов — і все стало одразу.

Встали козаки, піднялись у похід,

Щоб Батьківщину боронити від біди.

Пішли воювати за правду, за волю,

Рідну державу захищати пішли.

— Мовчати не вихід ! Повстаньмо, браття!

Краще смерть, ніж життя у неволі!

Хай доля здолає нас, хай буде цей бій —

Та ми не віддамо ворогові край свій!

Смертельні роки йшли, кров лилась рікою,

Полягли наші хлопці в нерівному бою,

Та поки живе Україна свята -

Живе й пам'ять про них сповна.