Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / #минуле (52)

Лист діду

Ти не повіриш, дід,

Твоя онука теж побачила війну.

У двадцять першому столітті,

Криваву, підлу і страшну.

Лунають постріли,

Вмирають діти,

Вночі сирени

Не припиняють дико вити.

А ворог, дід,

Ти перевернешся в гробу,

Солдат російський,

Прикинь? І все це пекло наяву!

Ти виганяв фашистів

У 45-му із рідної землі,

Здивуєшся, воюємо

З рашистами сьогодні ми.

А далі… можеш матюкатися,

Я зараз це стерплю,

Ти ж знаєш,

Я тебе завжди любила і люблю!

Летять ракети з Білорусії,

Прикинь, який маразм.

Ти міг подумати?

На жаль, життя підкинуло гіркий сарказм!

То все нічого, що півдня з дітьми

У погребі сиджу,

Але я усвідомила,

Як Україну рідненьку люблю!

Ми, українці, маєм мрію,

Величезну, унікальну,

Це не літак вантажний, ні,

У серці таїну ховаємо сакральну!

Країна має те, що не вмирає:

МІЦЬ, СИЛУ, РОЗУМ

І ЗГУРТОВАНІСТЬ -

Це дуже надихає!

Коли війна скінчиться,

Вірю, день такий настане,

Най ворог нас боїться –

Велика нація, як фенікс,

З попелу постане!

01.03.2022

...

Ксенія Демиденко

зустріч

"блюз наливає ніченька мені..."

(Микола Чат)

мелодія блукає у струні.

і раптом пригадалося колишнє...

дощем від неба, подихом у листі

блюз наливає ніченька мені.

з минулого забутого вже дня... -

там ліхтарі на вулиці в тумані,

в кінці якої я стою примарний,

закоханий такий у тебе я.

стривожилося серце мені враз

отим сумним коханням нероздільним -

тепер від нього я давно вже вільний...

але ж воно палким було у нас!

і наче мить майнулися роки -

вже друзями зустрілися з тобою.

і спогади стискаються до болю,

як до твоєї я торкнусь руки.

- ...чому не я?... - спитати я посмів.

сказала іронічно - ...був надійний.

мене ж манило більше до розбійних,

до наглих і вже з досвідом "самців"...

і посміялись з того разом ми.

і за кохання випили нетлінне,

яке, на жаль, частенько швидкоплинне,

не гріючи згасає між людьми.

...ти зараз в закордонні...знати б де...

а я отут - за чаркою у барі.

про те, про се в компанії гутарю,

про наше сьогодення непросте.

і важко так, і темно на душі,

і майбуття усе якесь примарне...

а як твої там европейські мандри?...

у нас тут загостилися дощі...

...

Ем Скитаній

Втрата

Кажуть, що минуле згадувати

Не варто. А я скажу, що нехай

Залишається воно в думках,

Бо там було все добре: ні ковіду,

Ні великих втрат.

Кажуть, що минуле згадувати

Не варто, але ж по суті, ти був

Щасливий саме в ньому, бо зараз

І не згадаєш, коли в останнє всміхався,

А не плакав від горя великих втрат.

...

Хвилина душі

Руїни минулого

Втомилася. Втомилася я дуже.

Руїн минулого не хочу більше споглядати.

Як відпустити йОго? Хочу цього дуже!

Так хочу вже майбутнє світле виглядати!

Здається все мені, що не живу - існую.

Наскільки темрява вже встигла мене полонити.

Здається, що не стану переможцем я цього двобою.

Проте їй не забрати одного-мого бажання жити.

...

Дара Зульська

Ненавиджу

Я ненавиджу те місце,

Яке так довго домом звала,

Те місце в якому я зростала

І так багато пізнавала.

Я ненавиджу його не просто так,

Не від нудьги.

Воно мені вже остогидло так давно.

Те місце де люди, здавалося б рідня,

Мене дочкою називали.

Хтось скаже, що я вже зовсім охреніла,

Що так не можна,

Що я повинна, його любить,

За те, що там я виростала,

За те, що так багато про світ наш

Там ж я і дізналась,

За тих людей.

І, зокрема, того кого я татом звикла звать.

Та всерівно ненавиджу,

Не хочу більше бачити його,

Але я ще не зрозуміла, кого із них обох.

...

Аня

На поріг не ходи

Не дивися, не згадуй, за мною не вештай кімнатами.

Не з'являйся в тумані приводом для тривоги.

І як сніг, ще торішній, твої сліди замітатиме,

На поріг не ходи, щоби я пам'ятала тебе живого.

Дістаю папірець той, де рядками правда рясними вся,

Тут написано досить, і кожне слово - грати:

"Я тебе не кохав, але ти мені завжди снилася.

Мені жити б з тобою довго, і точно не помирати"

На останній межі між щастям перемоги і розпачем,

Де заплаче дощем забута на зиму осінь,

Бачу я силует, і він навіть не твій, а просто чийсь.

Так суворо дивиться та мовчить, неначе не вірить зовсім.

Іронічно всміхатися на побажання загинути.

Та у всіх дзеркалах бачити втомлені очі.

Замість звуку металу, твої цінувати вигини.

Ти давно неживий. Засуджуєш чи ...Чого ти від мене хочеш?

...

Rothaarig

Теплі й лагідні літа

Ось літнє сонце вже на сході

І сміх дзвінкий чуть на городі

В полях, луках і на озерах

У ліжечках, містах і селах

Дитинство тепле процвіта

Воно залишиться як спомин,

про теплі й лагідні літа

Що не вернуть нам вже ніколи, як високо б ти не літав

Але у співі спозаранку чи в чашці чаю на світанку

Ти знов відчуєш смак життя

Солодкого і неземного, як крапля меду золотого

І він наситить враз тебе

Та нагадає про старе, яке минуло вже давно

Та ти згадаєш і спитаєш

Яке воно тоді було?

Оте життя... Таке далеке...

Що не згадають надь лелеки

...

Apolinaria

***

Вглибині мого підсвідомого болить так,

Що я дістаю свої очі і кладу поруч на землю.

Дістаю свій язик, щоб не відчувати смак.

А моя шкіра – прозора, вкривається зеленню.

Я дивлюсь у світанок чорнотою очиць:

Навіть так все, що було і є, бачачи −

Не сховатись від болю ані на мить,

Він у кожному русі під пальцями.

Я не знаю, де шкіра моя, а де є цей світ.

І здається, що Всесвіт обох з нас виплюнув.

Це ж тому так тривожить, нестерпно болить

Кожен спогад і рух? І від болю з'являється кіптява.

Мої очі пустили коріння і в ґрунт проросли:

Там минуле з майбутнім зчепилися кігтями.

Між проростками кволих цьогорічних лип

Їх корінням спогади бігтимуть.

Роздивляюсь світанок очима дерев:

Мій язик в їх корінні куйовдиться зміями.

В відчуттях є щось дивне, прадавньо-просте,

Щось, що вітром ранковим навіяло...

...

Ada_Etterna

Відпускати

Біля річки життя мутнуватої

Слідкувати за плином листя,

Вінки в воду свої опускати,…

Навчися відпускати, навчися…

Ділим справи-слонів на шматки

Чи як Гордіїв вузол рубаємо,

Відплива з течією ріки

Люблене, сказане, згаяне.

Все важливе — то більш не для ока,

Ніц того фотографій не зробиш,

Та залишаться, карбом, глибоко

Світлини відради і болю.

Тіні верб у воді відбиваються,

Коли їх не бачать навіть,

Вірші змореним серцем складаються,

І коли їх не пишуть словами.

2023

...

Анастасія Шкоп

Наші весни

І той занотує, що вміє чекати...

Упало сонце в нішу тепло-гір

І тепла повінь сповнила октави.

Ми досі тут - між біло-синіх зір,

Ми досі в ночі, мов наземні трави...

Якби ж ті хмари знали всі життя,

Що руки їх скидали в сизі ві́рші.

Якби ж горіли всі серцебиття

І знали місце чорно-білі ніші.

Та що ж казати, хай воно "якби"...

Чекають щастя теплі пори року.

Де пада відчай, повно там журби,

Де кане тиша, думи вірні току.

І все ще буде, хай тепер "колись",

І все ще стане, змушеним чекати.

Мої слова вже більше не чиїсь,

А наші весни - тільки НАШІ шати...

10.04.2024

...

Сара Ґоллард

Сонлива реальність

03.10.2023

Вчора я бачила солодкий сон.

Мені не хотілося ні їсти, ні пити.

Я спала скільки хотіла,

І не потребувала його.

Але покинула її...

Кілограми зникали, а я не помічала...

І не помічала того коли востаннє була при тямі.

Дні минали, здається місяць пройшов.

Настав ненависний час вставати.

Дайте ще трохи часу.

Я чую як мене благають не засинати.

Я знайду в собі сили не впасти,

Я встану з ліжка, вип'ю води та погляну у вікно.

Цього ж достатньо? Я можу знову лягати?

Чому ти нервуєш? Куди нас везе авто?

Чого від мене хочуть лікарі?

Чому мої руки неприродно холодні?

Чому від думки про смерть на душі мені тепло?

Я при тямі. Питань багато.

Час тягнувся так довго,

А зараз вже нічого не згадаю.

Хоча ні, щось є.

Щось пам'ятаю.

Пташки що вмирають,

Спокійні дівчата.

Сходи від яких я задихаюсь.

Ліки через які погано...

Куди поділося це все?

І чому він не покинув мене?

Мої руки знову холонуть.

І страх обіймає як рідну,

Тремтіння, імпульс.

Біг та тривожність.

Я шукаю куди втекти.

Я шукаю куди подітись.

Мені здається що мене чекали знизу,

Я б з радістю пішла туди сама..

Та поки ще стою на землі міцно.

Це кара чи гра?

...

Maynuta

морю (і мені шістнадцятирічній)

море моє, скажи, як не тонути в тобі?

як під контроль почуття свої взяти?

я потребую тебе, я так скучила крізь довгі роки,

але ти мене, янголе мій, навряд пам'ятаєш.

скільки таких вже, як я, погубив,

а скільки погубиш поглядом синім?

твоя недосяжність — моя параноя,

не дай вірі згаснути, я хочу до тебе.

(але ж ти не чуєш; твій шум — моя зброя.)

могутність твоя — то моє нетерпіння,

ти завжди, мій скарбе, мене надихало.

давало опору і крила... а потім штовхало:

«ти тільки пилинка, слабке і мляве творіння,

ці глибини, повір, не стануть для тебе спасінням.

така мила й налякана,

(-врятуй мене-)

(-добий мене-)

я кричала

від страху, самотності...

від твоєї байдужості:

«не дай мені впасти! я вірю твоїй непідвладній могутності!»

а ти тільки холодно й пильно дивилося.

стукіт коліс по залізній дорозі

бив через вуха у камери серця,

з твоїми словами лунав в унісон:

«не очікуй багато, дитя прибережжя,

не в'яжи свою душу підступною, злою залежністю.

ця отрута в тобі замість крові гарячої, жвавої.»

застигла без сил — знов перед роздоріжжям.

навіщо мене ти, о боже, покинув?

не знаю, що буде наступної ночі,

я чую, як кров істерично регоче:

«твоя доля — це Башта, шістнадцята карта.

ви з нею так схожі, вона відчуває,

запрошує тебе на танець повільний,

уважно, принцесо, ці чари не згинуть.

довірся своєму спокійному голосу —

всередині мірно шепоче "не бійся, зроби

останній свій крок, віддайся ти пафосу.

життя нецікаве без драми і сліз."

змивай макіяж і виходь на пісок золотий.

дозволь сірим хвилям сказати — "на тебе чекали".

не тони в цих бажаннях любов віднайти,

і тоді вона знайде тебе, схопить м'які легені,

добереться до серця і скрутиться змієм тендітним.

(не сплутай любов з одержимістю демоном скритним.)»

ніжний, світлий поклик моря видерне з липких думок —

«бачу, зоряне творіння, дух твій істину знайшов,

не будуй сліпих надій — все крихке, немов кришталь,

віддавай кохання світу, не з'їси ти все сама,

теплі промені любові тіні проженуть з кутка.

не тримайся ти за інших, навіть я колись піду,

тільки внутрішнє багаття освітить твою пітьму.»

я стояла перед морем, хвилі цілували шкіру.

сльози цілували шкіру — зігрівали, берегли.

«почуття — спалахи молній, але, янголе мій, більше я не сама!

навіть коли в чатах порожньо, моє серце стучить недарма.

воно жадібно, в'юнко сміється. б'ється сильно, від болю не гине.

цей світанок я бачу чарівний

як початок нової ери.»

...

ріґель.

Ми мали жити іншеє життя

Ми мали жити іншеє життя.

Ми мали їздити за обміном в Європу,

Здригаючись в щемких передчуттях,

Складать нові маршрути автостопу.

Ловить нейтріно, де панує лід,

Чи олімпійські ставити рекорди.

На стадіоні чуть Aerosmith,

Чи Iron Maiden бойові акорди.

Пірнати аж на дно у океан,

Не знаючи ні втоми ні спочину,

І виходити в ранок крізь туман,

Штурмуючи скелястих гір вершини.

Або, вхопивши марочний мускат,

Літать до друзів у Стокгольм по п'яні,

Де згадувати той чемпіонат,

Де стрілись на трибуні у фіналі.

Досліджувати нескінченний світ

І Україну - вільну і прекрасну.

І по дорозі з заходу на схід

Відвідувать Бахмут або Попасну.

Куплять намети й спальнії мішки,

Щоб навесні в Криму ходити в гори.

Про Бучу знати: "ліс" і "шашлики",

А Маріуполь - "індустрія" й "море".

Вивчати армії булих тисячоліть,

Гадати, чи волхву потрібен посох,

Кувать кіраси замість бронеплит

І шити сукні замість плитоносок.

Проектувати мали кораблі,

Дивитись, як летять метеорити,

Нові знімати фільми з Павлом Лі.

Ми мали жити. Мали просто жити.

Не об'їжджати в місті їжаків.

Не чути про убитих за браслети.

Не розрізнять приціли й теплаки.

Не знати про спасковдри й турнікети..

Не зазирать в новини кожну мить.

Не бачить знаків "Обережно, міни".

Не намагатись дітям пояснить,

Чому їх тато більше не зустріне.

Не вигрібати з попелу книжки,

Що залишилися в напівзгорілій хаті.

Не йти з металошукачем в ліси

І друзів, вами вбитих, не ховати.

Не прокидатись під сирен виття,

Не розрізняти виходи й приходи.

Ми мали жити іншеє життя.

І проживем. За всіх. Але без вас. Уроди.

...

Аліна Ларіонова

Зустріч з минулим

Випадкове повернення до тебе —

Дорівнює життєвому нулю.

Ти завжди ходив за мною,

Залишаючи кривавий слід імлою.

Чорним пламенем горіли всі листи, слова і вірші,

Що у п'ятницю спалив їх ти.

В них цвіли, гнили чуття мої —

Та опісля... знову лише попіл тлів.

...

Анна Коваленко

Минуле

Не озирайся і мовчи

Про нього більш не говори

І навіть погляд ти назад не відведи́

Повчання ви́вчене, то йди

Тут бі́льше нічого знайти

Та йди, чого стоїш?

Ну ноги всі в крові́, то що?

Не можеш йти? Давай повзи

То ти не хочеш, ось що тут…

То жить ти хоч тепер як труп

Шкода́, я не знайду на тебе прут

А як же два його брати́ ?

І чуть про них не до снаги ?

То ти з ним значить назавжди́

То озирайся й не мовчи

Мені тебе вже не спасти…

...

Krea
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
Огляд на мальопис "Залізний Ідол" Максима СолнцеваСергій Рачинський
15.06.2024
Неочікуване – це коли читаєш мальопис, а потім через деякий час згадуєш його сюжет і виникає відчутт ... Детальніше
Як важко знайти себе. Таня Мисько
15.06.2024
Змалечку в мене був хист до написання віршів та творів. Любила я це діло... Правда читати зовсім не ... Детальніше
Пательня. Випуск 7stas
15.06.2024
Вітаю, друзі! Сьомий випуск Пательні. Наш творчий експеримент продовжується. Сьогодні у нас новий ав ... Детальніше
Поети! У Вас є пісні! Сергій Василюк
13.05.2024
Поети настав Ваш час послухати свої вірші у будь-якому жанрі і безкоштовно! Так, так! Сьогодні дізна ... Детальніше
Що роблять бібліотекаріМавка (Ганна Заворотна)
15.06.2024
Як колишня бібліотекарка абонементу вирішила написати, чим займаються бібліотекарі, бо коментар під ... Детальніше
ЗнайомствоМірамістин
15.06.2024
Я трохи упустила, що можна додати промо опублікованих раніше робіт на інших сервісах, тому роблю це ... Детальніше
На Аркуші вже:
11346читачів
134497коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: