Величний Дуб

Десь за далекими краями,

За полями, озерами, ріками,

Де не ступала людська нога,

Ріс величний, красний ліс.

А в лісі — пишний сад,

Що сам собі веде парад,

А за ним великі звірі

Танцювали, наче в цирку.

Та у лісі проблема була,

Дерева лідера шука.

Дуб виступив перед усіма:

— Я буду чесним, — мовив він, —

І справедливим буду всім,

Добробут лісу — мій єдиний чин!

Повірив всі його словам,

І Дуба вибрали всі враз.

Спочатку вклонився всім,

Та згодом розпустив він хвіст.

Став берегти свою корону,

Коріння, вроду і посаду,

А тих, хто приймав його закону,

Він виганяв із лісу свого.

Та ліс мовчати перестав —

Зібрався гуртом і вимагав:

— Ми маєм право на свободу,

Бо влада служить лиш народу!

Враз Дуб, величним що здавався,

Тепер самотнім залишився.

Бо без підтримки й довіри,

Не втриматись на верховині.

І серед ночі, тихо, крадькома,

Покинув Дуб цей розкішний рай.

Подався геть - за гори, за моря,

На болота - за очі поділля.

А вранці ліс прокинувся, однак

Мерзенного Дуба вже нема,

Лиш слід лишився поміж хащів

Та спогад про його діла.