Мавка і ліс. (Опівночі моя краса…)

Мавка:

Опівночі моя краса дичавіє,

росте бур’яном,

стелиться павутицею,

гірчить полином.

Опівночі моя нагота у кронах біліє,

в сяйві блискавиць,

падає додолу,

й лежить горілиць.

Опівночі моя любов пломеніє,

іскриться в душі,

обертається сльозою

та й котиться по щоці.

Ліс:

Опівночі привид краси блукає

в краю лісів й полонин,

мавчині коси шукає

у хутрах ялин.

2018 р., вірш допрацьований 2026 р.