День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Електронні книги / #мавка (45)

Було то на березі моря...

Було то на березі моря,

Чи в тіні біля ріки...

Похнюплені, ніби від горя,

Втомившись жити віки,

Сиділи дві німфи, як в раю.

Чи, може, русалки бліді?

Я знати як було — не знаю,

Лиш чула з розмови дідів.

Одна тоді мовила тихо:

— Як зорі руки твої.

Другої голос як вихор:

— Щось ти наплутала! Ні!

Які ще руки як зорі?

— Очі твої як пісні!

Буря почалася в морі,

Річку спінив буревій.

— Що за метафори дикі?

Хто тебе цьому навчив?

Одразу вітер став тихий,

Спокій простягся між нив.

— Сама я цьому навчилась,

я знаю значення слів.

Від грому тиша розбилась.

— Невже ми з тобою у сні?!

Сонце майнуло крізь хмари.

— Якщо це все сон, то ти знаєш,

що я співала. — Ти мариш!

Серце моє тільки краєш!

Бурі, блискавки, грози —

Стихло усе через мить.

Лиш павутиння, як роза,

Вікно позабутих століть,—

Встояло, дзенькнуло стиха

Жителям древніх лісів.

Багато накоїлось лиха

У вихрі із почуттів.

Русалки на це не дивились.

Чи мавки були то лісні?

...далі діди всі хрестились,

Питала: що далі? Та ні.

Один лиш з дідів тоді каже:

— Що далі не знаємо ми.

Бо, кажуть, то справа не наша,

Які ті русалочі сни.

18072019

...

Ліза Маслова

не загубись у лісі

не загубись у лісі,

хащах дрімучих древ могучих.

чий ти? чий ти?

чий то стихлий голос

солодко звучить,

чимось сочить соковичавлим;

з ока вичави, те що стирчить.

ти чий? наречений ти,

нарочитий?

чий ти? чий ти?

чи то чинний,

чи понівечений,

той, що вічно кричить

в чистом полі?

по волі долі

довго дерся сім дрегом,

гомоніла вогка земля.

зам’яв, папороті квіт зав’яв

у твоїх руках. край тобі!

криє круком кругом

кра-кра-кра –

то тобі прокльон

на віка. нарікла

на рик ім’ярек,

Мавко…

край серце, край,

кригою вкривай

вулкан.

ткань-ніч

чатує чад чертогу:

чий ти? чий ти?

і чи знайшов дорогу?

...

роман шемігон

Нявка

В літній вечір на Івана,

З лісу нявка виглядала,

Біле тіло, чорні коси,

Золотий вінок в волоссі.

Виглядала, чарувала,

Роси з тров собі збирала

Тонку нитку нявка мала,

Тай намисто назбирала.

Дам намисто тій дівчині,

Що зі мною в ліс полине,

Буде в лісового пана,

Як царівна пишно вбрана.

Та дівчина-сиротина,

Буде мені сестра нині,

В лісі будемо кружляти,

Юних хлопців лоскотати,

Місяць стане нам за брата,

Будем з ним пісні співати,

Розільєм сріблясті води,

Щоб нам було до вподоби.

Вже намисто назбирала,

Нявка дівчину спійняла,

Обнялись, поцілувались,

За рученьки швидео взялись.

Була б дівчина русалка,

Тепер стала ніжна нявка,

З братом місяцем співає,

Нову сестру виглядає.

...

Василина Тарасова

Абсолютна Мявь

- Ти її теж бачиш? - обережно питає Антон

Оголена дівчина по той бік ватри грайливо відкидає пасмо вогненно-рудого волосся

І стає неймовірно схожою на Оленку, антонову колишню

- Не треба нам було їсти тих грибів, - відповідає Петро

Хвилину тому дівчина була схожа на Лізу,

Іншу колишню Антона, анорексичну білявку,

Вона крутиться, ніби танцюючи під лише їй чутну мелодію

І повернувшись стає схожа як дві краплі води на Марічку,

За якою впадав колись Петро

Пишні стегна, четвертий розмір грудей, раз побачиш - забути важко

- Нашо ми взагалі поперлись на цей бісів Шипіт за цими бісовими грибами?

- Та розслабтесь, хлопці, ні до чого тут ваші гриби,

Просто всі баби як баби, а я богиня

Тобто лісниця, інакше кажучи мавка, місцева надприродна істота

Петро хреститься

Лісниця сміється і тицяє пальчиком йому в кінчик носа

- Я десь читав, - невпевнено каже Антон,

Що лісниці ненавидять казки. Ти знаєш якісь казки?

- А оце вже не правда, - заперечує мавка, -

Щось наплутали ті ваші етнографи, казки я люблю

Тож починайте розповідати

А то з’їм!

Не зовсім зрозуміло наскільки вона жартує.

Дівчина продовжує змінюватись, наразі у неї обличчя якоїсь голівудської кінозірки.

Хлопці переглядаються.

Жоден з них в житті жодної казки нікому не розповідав.

Нарешті, Антон поволі починає викладати сюжет

Якоїсь комп’ютерної стрілялки

Потім Петро намагається пригадати все що запам’ятав

З серіалу по Грі Престолів

- Які дивні нині казки, - задумливо каже мавка,

Зовсім не такі, як були колись.

...

Андрій Химерний

Мавка

Причарувала мавка лісова!

Чи то волоссям зітканим з соломи,

Губами вкритими смолою

червоною, кровавою, гіркою.

Чи норовом своїм,

який на рівні з богом,

який черпає силу

з інших темних сил.

Чи пристрастю,

яка затягує, ковтає й манить,

як втриматись від неї

я незнаю.

Причарувала мавка лісова?

Тікати вже немає сенсу,

Бо як потрапив у її полон,

Навіки ти в її обіймах темних.

...

Adelgard

Ставкова русавка

* русавка - одна з народних назв

водяного міфічного створіння,

згідно із записами Марко Вовчок

Незнано звідки заявилися вогня́ні люди.

Проте я не питаю звідкіля вони прийшли,

Скажіть натомість: "Порятунок для природи буде?" —

А то зелено-синім шатам скоро вже гаплик.

Самозаймання — емоційно-безконтрольний вилив,

Коли у серці пломенить несамовита лють,

Довкруж розкочує свої смертельні й дужі хвилі:

Нестриманці раптово смолоскипами стають.

Вони живі, однак вогонь цей випиває воду

З повітря. Тож, дрібні ставки давно уже сухі,

А небо більш не сіє хмари та дощі не родить.

Невже й Всесвітній океан відправлено в архів?!

Ні, він ще є! Я відчуваю в ньому дивну силу,

Що прикликає звабно, ніби зірковий магніт.

"Ставочку рідний, я б тебе ніколи не лишила!

Та жити хочу: торуватиму шляхи земні!

І хай ти всох, та знай, що непокірлива русавка

Про тебе спомин збереже аж до кінця життя!

Він буде завтра? Майбуття пряде старанно саван.

За оберіг із дна твого візьму камінчик я".

Крокую уперед, але назад ізнов дивлюся

З надією, що дім мій відродився із руїн.

На жаль, лише в уяві чую буркотливий плюскіт...

Кажу: "Достатньо! Спомином ти серце не труї!"

Та як забути свій куточок раю і свободи?

Куди не глянь, усюди лиш принишклість і печаль:

Ліси змарніли, ними більш ніхто не бродить;

Задуха; пелюстки із попелу на смак гірчать;

Із кольорів — лиш сіре, чорне і червоне;

Річки змовкають, замикаючи на ключ пісні...

Щаслива згадка хай собою всю мене огорне,

Аби напевне подолати відстані смутні.

А йти все важче. І останні сили тануть.

І меркне світло. Я до океану не дійду...

Намацала в кишені камінець — і стерлись грані

Реальності, бо звів хтось живодайний акведук:

Невидима енергія по ньому ллється швидко...

"Ставочку мій, і після згину ти мене зберіг!"

Так до мети й дійшла, чужою силою сповита,

І на порозі стрів мене просолений моріг.

"Ну, здрастуй, Океане! Ти нагониш, чи то при́ймеш

Ту бідолаху, що згубила свій прадавній дім?"

Злетіла хвиля в небо, голос дзенькнув, ніби дримба:

"Допоки міць не втратив, я обійми подарую всім".

P.s.

БЕЗПЕКА — це таке чудове і затишне слово!

Однак (за разом раз) приносять гості тужну вість:

Біда нові озера у свої тенета ловить.

Іще ніхто не прищемив їй задерикуватий ніс.

...

Яніта Владович

Солдат і мавка

Сьогодні він зібрався і рушив у бій,

Автомат, розгрузка, броня. Він сам не свій.

Заполонила серце і душу чарівна мавка

Думав: «Якщо помру, чи побачу її наостанку?»

Три дні тому вона врятувала йому життя,

Висмикнула з хаосу і повернула до буття.

«Ти мабуть маєш охоронця», - сміявся побратим,

А він заплющував очі і бачив вогонь та дим.

Серед божевілля війни з’явилася ласкава діва,

Красуня з довгим волоссям, біле плаття оділа.

І в небезпечний момент махнула йому рукою,

Мовляв пригнися, ти не сам, я з тобою.

Це і вберегло його голову від зайвої діри.

Того дня загинув друг Бак і друг Кривий.

А він залишився живим і запам’ятав її сміх,

Вона вклонилася йому і зникла під білий сніг.

«Викинь з голови. Це просто галюцинація»,

Кричав на нього командир. І напевне мав рацію.

Але він все-одно думав про свою мавку,

Вірив, що ще побачить її зовсім скоро, наостанку.

Сьогодні він зібрався і рушив у бій,

У нього був план. Бо він уже її, а не свій.

Якщо вона появляється, коли небезпека,

То він це влаштує. Тут з цим і взимку спека.

«Просуваємося вперед, - сказав командир

Він перший. «Ідіть сюди, я вам покажу рузький мир».

Не чув потім крики позаду: зупинись, вернись.

Він біг уперед, знав, що десь тут її мить.

І побачив знову її, красиву, ніжну, милу.

Посміхнулася йому, боже, яка ж вродлива.

А тоді вибух розірвав на клапті реальність,

Не плачте. Дух воїна з мавкою сьогодні побрались.

...

Віталій Шамал

Хто така мавка

На крилах вітру вона літає,

Серце її – ліс, в тихім гаї.

А душа мов струмок той лунає,

Піснею й танцем усіх закликає.

Зорі в очах, волосся мов трави,

Таємничу магію в руках вона тримає.

У лісі весняному, де трави гойдають,

Мавка лісова всіх оберігає.

Зелені кущі та гілля обіймають,

Лісовий вітер волосся гойдає.

По стежці крокує легко мавка,

В ній сила природи пробуджена.

Танцює вона у темному лісі,

Й пісню співає, що в серці несе.

Її магія – справжній дар природи,

Життя і свободу усім дарує.

Лісовий світ, дзвенить мов кришталь,

А мавка на варті стоїть, захищає.

Як берегиню природи, її зустрічають,

Бо всі лісові істоти про неї знають.

Відвага в очах, таємнича магія в руках,

Захищає ліс, вона у поривах зла.

Стежить за всім вона у гаю,

Лісовою мавкою її кличуть.

...

Вікторія П
12+

Як квітне папороть...

Коли квітки заговорять

І мавка у вогня проснеться

Очі у козака горять..

Забувся він, не обернеться.

А за спиною у нього старуха смерть стоїть

І косу свою тихо точить

Ти воїн хоробрий, не ведись.

Сам ліс тобі кричить: очнись!

Хух тихо до дубу відкотився,

Трава застигла не шурша

Козак очі протер: ні, не напився

А перед ним стоїть вона

Її вуста тихенько шепочуть:

Ти тут один? Друзі підійти не хочуть?

Не варто мавкам вірити, любий.

Вона все блище до козака підходить,

Рукою ніжно манить.

Не п'ятиться козак і не уходить,

А мавка все мозок йому дурманить

— Гарний такий, очей не відірвать..

І навіть трохи шкода тебе вбивать.

Мавка заливісто сміється,

А він, дурень, на посмішку ведеться

— Давай закінчим з цим пошвидше.

А в Смерті все коса гостріше...

Старху он вже, удар наносить,

А він стоїть і посміхається, ну наче просить.

— Найден, до нас гайда!

І чари знімає як рукою

— Яка прикрість,

Шепоче мавка з журбою.

І відзеркалення у річці змінилось

Побачив Найден те, що йому і не снилось:

Кістіки зі спини торчать

І органи на них ніби лежать...

Отут то хлоп і згадав

І за татрську орду

І про чекаючу його вдоча дружину

А мавка лише сміється у слід:

— Довго ти, любчику, все одно не проживеш.

Пришов до мене раз - вже не уйдеш.

...

Єлизавета Симарґл

Не бійся, не скривджу

Манить спів той дівочий, не можу і каюсь,

Біжу я крізь ліс за тінню й от в раз.

Нарешті, захекавшись, я зупиняюсь—

Віддихатись би, та не можу я зараз.

З завмиранням душі я озираюсь,

Переді мною став з'являється враз.

А на березі, дівчина зеленоволоса

Сміється до мене промовляючи стиха:

— Іди но у воду, не бійся, не скривджу.

А я й не вагаюсь, чого тут боятись?

Та враз, по коліна в воді, як замру

Дивлячись в очі її зупиняюсь.

Щось в них лякає, говорить тікати

Може, піти та ніколи не взнати

Що в них такого страшного ?

Та приходить ця думка, занадто пізно

Дівчина хапає мене молодого

Тягне у воду, та відштовхує грізно.

Думка з'являється тільки одна:

— То мавка! Погубить, цариця лісова!

Тікай, тікай, хлопче! Забирайся звідсіль.

Мов тхір той, тікаю, доки не пізно.

А в спину я чую, лиш сміх, що як важіль,

Давить на плечі, так грізно і злісно.

Закінчився ліс, опиняюсь на волі,

Стою тепер я на безкрайньому полі.

Нарешті, свобода! Та рано радіти,

Знов промовляє той голос глибинний:

— Усе то вигадки, не бачив ти мавки,

Не чув і пісні, то лиш гомін лісний.

І справді, усе то казки, просто омана,

Не було ж нічого з того, правда?

...

Віра

Мавок боятися не слід

Мавок боятися не слід,

За версту відчує слід.

На її чари не ведись,

А лиш вміло притворись:

Що заворожила, причарувала,

Й у свій танок шалений закружляла.

Обійми її за стан,

А в голові май чіткий план:

Ти поринь до голої спини

Й ще дужче у танці закрути.

Не кривися. Не гидуй.

Руку вище ти просунь.

Через киші, попід ребра,

Холодне серце знайти треба.

Міцно ти його схопи

Та гляди не відпусти.

Буде мавка вихилятись та благати,

Навіть не думай хватку послабляти.

Як тільки чари свої покине

Вже нікуди не полине.

А постане така як є

Лице бліде, страшне й гидке.

А далі вже вирішуй сам,

Або довір волю вітрам.

Можеш чугайстра нею пригостити,

Або ж на волю нечисту відпустити.

А як відпустиш – пам'ятай:

До сходу сонця руки не розтискай.

...

Сергій Оніщук

Як зір впаде твій далі міста

Як зір впаде твій далі міста,

Як села давні обійти,

В густому, темному Поліссі

Дитячі виявиш сліди.

Сліди сколишуть дрібне гілля,

І сміх, і спів лунає скрізь...

Та вроді неземній не скрити

Безшкірні нутрощі спини.

А в крутих горах, мов смарагди,

Оті створіння, жваві мавки,

Сполохаються і втечуть.

Зачули ж танці й іскри ватри.

Чугайстер. Бійся! Бійся, мавко!

Рятуй своє грішне життя!

За згублені мужицькі душі,

Що, граючись, собі забрала,

Розірве. З'їсть.

Отак недоленька тебе здолала.

Тож далі плавно линем в поле.

Ті ниви в світлій простоті

Цілує жаром владне сонце

Й гойдає коси золоті.

Тут полудниці вдень панують,

Серпом сортують долю тих,

Хто мав відвагу не ховатись

Від сонця променів прямих.

В озерах стріне берегиня,

В річках русалки ждуть вінка.

А лісовик й старий водяник

Вартують спокій своїх господарств.

...

Лійка
16+

Грішне кохання

Чи годна душа невірна богові й грішна

Зіткнутися з чистою й простою людською?

Почуть кохання до неї, мов мука повічна,

Зіткнутися з реальністю жорстокою й злою.

З'явилася ти пред моїми очима зненацька!

Неначе яскрава меж темного неба зоря.

От на початку являлась тінню простою,

Як раптом повстала мар серед святою.

Бліда шкіра й пшенична коса,

Одні кістки й судьба непроста.

Стоїть над тобою, мов смерть із косою

Вичікує мить розлить горя рікою.

Одначе я нечисть, страшенне відріддя.

Із серцем відкритим, позад без ребер

І як же ти вбачила ідею повіддя?

Краси, чистоти, наш обрис вівер.

Хіба ти щастя побачиш, благ і турбот?

У компанії монстра історій й казок

Адже кожен казав не в'яжися із злом.

Страшенні страждання лиш мойра відьом.

Не вірю, що окрай мене така сама

Творіння нехрещене, жахливе, гидке.

Але якщо вийде, мов туйки все правда.

Назавжди прекрасна, святе й дороге.

Отак усе й сталось, скінчилось...

Край сонця, твій дальній похід.

Невже ти все ж не награлась?

Проте довелося врешт-врешті піти

Тремчу мовби листя, горю, як пожар.

Хапаю за руку, напасть, сум, сльоза

Посунуся ближче, відчую весь дар.

Цілунок, мить щастя, чаклунка і я.

...

Iden

Уривок з поеми "Закоханий у мавку"

А мавка все дивилась,

Як парубок щомить.

Ставав усе біліший,

Вона ж, як маків цвіт.

Палала наче солнце,

Сміялась, мов дитя.

Була вона не ладна,

На власні почуття.

Та насміявшись вдосталь,

Напившися в біді,

Вона поплаче вперше,

В короткому житті.

Вже люди лісом линуть,

Шукають хлопчака,

І упіймась мавка,

Пручатись не змогла.

Її казнили люди,

А байка ця повік

Блукає диким лісом,

Цвіте, як маків цвіт.

...

P
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
"Демони Розумового Горища" тепер і в аудіоформатіЮгин Кобилянський
28.03.2024
Неймовірна Dodo Vess озвучила декілька віршів з моєї збірки поезії "Демони Розумового Горища" Тому ... Детальніше
Коли є ідеї, але немає моральних силДар'я Мацелевич
28.03.2024
Всім привіт :) Я зараз трохи поміняла вид діяльності та проходжу навчання для отримання сертифіката. ... Детальніше
Про оповіданняДіана Вінтер
28.03.2024
Завжди, коли пишу або читаю оповідання, думаю, що його можна було б перетворити в книгу. Розкрити вс ... Детальніше
І знову перезапуск збіркиЮрій Запорожець
28.03.2024
Черговий перезапуск саги "Трохи пізніше опівночі". https://arkush.net/book/12924 Цього разу озпові ... Детальніше
Перша спроба зробити буктрейлер до книгиКатерина Тішенська
28.03.2024
Вітаю всіх!) Помітила, що чимало письменників, прагнучи якнайкраще презентувати твір, роблять буктре ... Детальніше
Персонажі "Кола Крові.Покручі"(візуал)Milante Gotham
28.03.2024
Нарешті в мене дійшли руки зробити це, точніше розібратись, як вставляти фотки. На першій Енджел і С ... Детальніше
На Аркуші вже:
10064читачів
112830коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: