Як Назарчик навчився не поспішати?

Добре))). І для дитини, і глибока філософська думка. Як у самурая: ціль - ніщо, шлях - усе. Пам'ятаю, коли тільки почала працювати, то весь час: ой, швидше б робочий день, ой, швидше б день зарплати, ой, швидше б літо! А колега якось сказала, не поспішайте, це ж ваше життя, кожна секунда.

Дякую, радію, що сподобалося. Сьогодні й ШІ додає бажання швидко все зробити, а прочитала дослідження так виявилося, що тікаючи від рутини й залучення уваги до свого життя кожну мить, ми перевантажуємо мозок, що призводить до вигорання. Дуже хочеться, щоб діти це могли зрозуміти і зі смаком проживати радощі життя в наші суворі часи, а не доходити до цього в дорослому віці самі. Але й так кожен дійде тоді, коли буде готовий до цього 💜

Знаєте, зараз відчуваю жахливе вигорання. Я і на Ваше оповідання саме тому звернула увагу, подумала, може, навчуся в Назарчика))). Нещодавна послухала якогось психолога, який порадив ловити й фіксувати глімери. Виявляється, це дуже важко! Але я вчусь. Намагаюсь це робити, хоча тригерів більше й вони, на жаль, фіксуються активніше.

О, так, це точно. Але якби не було важко, це крутий шлях. Я завела собі банку щастя: вордфайл, де пишу всі приємні маленькі моменти й життєві радощі детально описуючи почуття. В кінці кожного запису ставлю дату, щоб простіше було згадати. І коли дуже погано, то повертаюся до цього списку - мені допомагає. Можу не писати туди тижнями, а потім зразу декілька пунктів вписати. Не скажу, що то систематична акція, але коли усвідомлено працюєш з цим, то легше стає.У наші воєнні часи без тригерів нікуди, на жаль, живу в такому місті, де одні тригери кожні кілька годин, бо в Запоріжжі кожен день гарячіше. Способи порятунку в кожного свої, я-от мінералами цікавлюся і є в мене такі з них, які у критичні ситуації просто рятують. Одні тактильні, зорові, асоціативні відчуття від мінералів уже глімери для мене свого роду💜 Нам всім це треба - навчитися проживати й стати спокійнішими, усвідомленішими. Дуже хочу, щоб цю казку побачили ті, кому це потрібно. Я вже данво над такими психологічними питаннями розмірковую й стараюся створити цікаві яскраві казки чи фентезі, щоб підтримати, щоб кожен знайшов те, що йому покращить життя. У нас якось з самої половини осені й до весни не було ні дня сонця в місті, пережити було дуже емоційно тяжко, ще й війна, відключення світла, тож тоді вирішила написати казку з цього приводу от вона https://arkush.net/book/29246/1 і понеслося: що не життєва ситуація складна, то ідея для казки До речі, за тегом Казки_Від_Рути можете багато такого знайтиХай все буде добре: й безпека, й менталка, й сонце на небі Дякую, що читаєте й ділитеся думками і враженнями)))

Цікава ідея з банкою щастя! До речі, вітаю з Харкова))). Я рятуюся писанням, хоча зараз перекладанням. Дякую, почитаю.

У вас красиве місто, колись була та недовго, в певний момент збиралася навіть повчитися у вас у гімназії для незрячих, але так вже склалося, що довчилася у себе в місті. В осінньому Харкові яким я його пам'ятаю багато простору й величі поважності. Хай все буде добре й тихого гарного дня)