І не гірко й не солодко — Денно

***

І не гірко й не солодко —

Денно

у буденнім моїм записнім.

Проковтнулися плани щоденні,

І нелегко спіймати їх плин.

На розгойданих часом орелях

Скільки зустрічей, скраплених

В мить,

Щось розкинеться листом проблемним,

А щось рідним теплом защемить.

От стрічаються люди, мов долі,

І безглуздо боротися з цим:

Хтось веде нас хребтом

По міжгір’ю,

Іншим — степу достатньо й низин.

І немає у цім катастрофи,

А чи гірко, чи солодко з цим?

Кожен з нас — як маленька планета

Із бажанням глобально-простим,

Кожен хоче предметного щастя,

Кожен прагне злітати увись.

І комусь це дається мов постріл,

А у когось — осічки зіниць.

Хтось мов жаром роздмухує серце,

Інший — клеїть надій черепки.

І нічого ти з цим не подієш:

Жити можна і так, й навпаки.

Але мить направляє вітрила

На прикутих до ніг кораблях

Налаштовує мрію і сили знов

Вживля, щоб продовжити шлях...

Будувати криштальні сюжети

Нам уява дає залюбки,

Вибирати: великі монети,

чи ж від бублика мати дірки,

Зазирнути себе зсередини,

Обійняти себе і вести.

Крізь дзвінкі, мелодійні кларнети

Мусить думка, щоб жити, плисти.

Я втікати її не навчила,

Заховатись? Вона ж не така.

І тому напинає вітрила

Рідним поглядом ткана рука.

Леся Шаповал

06.08.2019