ШОВКОВА НІЧ

10016
Публікація: 26.09.2026
Вірш
Завершено

26.09.2026

Спиняє час своє стрімке ходіння,

Коли над світом зацвітає німбова імла.

То Місяць виткав світляне видіння

З кришталю, срібла та крила.

Розмило небо акварельні межі,

Пустило хмари в дивний, плавний танець.

І ловлять крони, мов живіі вежі,

Цей чарівний, магічний глянець.

Там, у горі, де спокій світить досі,

Розлився ніжно неземний нектар.

Корона сяє у нічнім хаосі —

Яскравий, чистий, таємничий дар.

Душа стає легка, неначе птиця,

І п’є цю тишу крізь прозору височінь.

Таке можливе лише раз в житті присниться…

Замри. Послухай. Просто відпочинь .

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі