ШОВКОВА НІЧ
10016
26.09.2026
Спиняє час своє стрімке ходіння,
Коли над світом зацвітає німбова імла.
То Місяць виткав світляне видіння
З кришталю, срібла та крила.
Розмило небо акварельні межі,
Пустило хмари в дивний, плавний танець.
І ловлять крони, мов живіі вежі,
Цей чарівний, магічний глянець.
Там, у горі, де спокій світить досі,
Розлився ніжно неземний нектар.
Корона сяє у нічнім хаосі —
Яскравий, чистий, таємничий дар.
Душа стає легка, неначе птиця,
І п’є цю тишу крізь прозору височінь.
Таке можливе лише раз в житті присниться…
Замри. Послухай. Просто відпочинь .
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯