"Завислий запит"

На екрані застиг нерішучий рядок,

Запит в друзі висить, наче подих в тиші.

Шістнадцять років — до кроку крок,І цей тонкий зв'язок, що ніхто не підпише.

Ти його не відкинула в серці своїм,

Не закрила ці двері, хоч і не впускаєш.

Цей «завислий» запит під небом німим —

Знак моєї поваги, яку ти знаєш.

Я не смію надію твою тривожить,

Не чекаю на відповідь тут і тепер.

Хай цей спокій цифровий тобі допоможе

Змити пил тих старих і болючих втрат.

Це не штурм твоїх меж, не примара з пітьми,

Це мій тихий уклін твоїй чистій красі.

Просто знати, що в просторі знову є ми,

Хоч і в різних світах, у ранковій росі.

Хай він висить, як німа таємниця,

Час твоїх роздумів — свято для мене.

Ти дозволила цій сторінці відкритися,

І для мого життя це вже світло зелене.

Буду чекати. Терпіння — мій щит.

Двадцять років чи мить — я навчився стояти.

Твій «завислий запит» — мій тихий обіт

Більше спокій твій рідний не ображати.