Рай з нічого

Вона ...

Рятує від холодної постелі:

Стає хмаринкою для мене,

А я поду́шкою для неї.

Чи то потерти в душі спинку;

Чи заварити ароматний чай;

Прине́сти, коли хворий, баночку малинки —

Створити із нічого Рай.

Ти льоду кубика у спеку дотик,

Та прохолода літньої травички.

Ти моя залежність, мій наркотик.

Ти — моя погана звичка.