Уроки їжака Колючої Спинки

Уроки їжака Колючої Спинки

В лісі,де стара ялинка,

Жив їжак Колюча Спинка.

Голки гострі мов щетинки,

Очі – чорні намистинки.

Міг ставать він як клубок,

Цей колючий «Колобок».

Вранці,тільки сонце встане,

Смажив він гриби в сметані.

Жив собі й не сумував,

Бо сусідів добрих мав.

Поряд жили під сосною

Лис із Лискою рудою.

А навпроти під дубком

Жили Зайці із синком.

Вийшов вранці тато Лис:

«Пахне що на цілий ліс?»

Тут озвався Їжачок:

«В лісі я знайшов грибок.

Смажив я його й солив,

Й трішки юшки я зварив.

Йдіть до мене на гостину,

І Зайців покличте з сином».

Швидко гості страву з’їли,

Всі сусіда похвалили.

І,ступивши на поріг,

Мовив заєць Сірий Бік:

«Щоб так часто смакувати,

Час самим гриби збирати».

«Справді,дуже слушна думка», -

Мовив Лис,узявши сумку,

Заєць плетену корзину,

Все зібрали за хвилину.

А зайча лишили вдома,

Щоб «не бити ніг» малому.

Скільки йшли,самі не знали,

Під листочки зазирали.

Під берізками й дубками

Запаслись усі грибами.

Ось червоний в білу крапку,

Ну а в цих – бліденька шапка.

Були й інші,що й казати,

Ці ж красиві,як не взяти?

Поки лісом всі ходили,

Лапи дуже натомили.

Повернулись всі до хати,

І мерщій по ліжках спати…

На столі – гриби в корзинці,

Зайченя взяло гостинці.

І у лапах їх тримало,

З ними весело стрибало.

Ну коли дорослі стануть,

І дадуть грибів в сметані?

Ось їх стільки є багато ,

Значить трішки можна взяти.

Поки сплять і мама й тато,

Можна юшку зготувати.

Вже й дорослі відпочили,

А зайча лежить без сили.

«Що з тобою? Нам скажи,

А без руху не лежи».

«Певно,дуже я стомився», -

За живіт синок схопився:

«Ой,болить,болить живіт».

Тут до них прийшов сусід:

«Що у вас тут за тривога?

Чи потрібна допомога?»

«В нас одна тепер турбота:

У синочка чом нудота?

Чом болить живіт у нього?

Ще й блювота у малого?»

Їжачок захвилювався:

«Чим синочок пригощався?»

Прошептати синок зумів:

«Я грибочків трішки з’їв».

Зазирнув Їжак в корзину,

Й мало не упав на спину:

«Де грибів цих назбирали?

Це ж отруйні». «Ми не знали».

«Швидко всі,часу не гайте,

Допомогу викликайте!

Лікар хай прийде Ведмідь.

В ліжко хворого ложіть ,

Грілку швидше принесіть,

Й до животика кладіть.

Дайте пить міцного чаю,

Поки лікаря чекаєм.

Чи підсолену водичку,

Бач,яке бліденьке личко.

Молоко і каву можна –

Це хоч трішки допоможе».

Тут «швидка» уже примчала

Й зайченятко врятувала.

А колючий Їжачок

Для звірят почав урок.

Для сім’ї і Зайця й Лиса,

І для інших звірів з лісу.

«Щоб біди не сталось з вами,

Познайомтесь із грибами.

Ось їстівний Моховик.

І цар лісу Боровик.

Ось оранжеві сестрички –

Звати їх усіх Лисички.

В інших ніженьки тоненькі,

Звати ці гриби Опеньки.

Підберезника беріть,

Підосичник полюбіть».

І не тільки розказав,

Фото їхні показав.

«Мухомор хоч гарний друже,

Та отруйний гриб цей дуже.

І отруйна самозванка,

Глянь,оця Бліда Поганка.

Ці гриби невипадково,

Всі маскуються чудово,

Щоб невмілі їх збирали,

І отруєння дістали».

Із знавцем всі в ліс пішли,

Всіх отруйних вмить знайшли.

Мудрий всім сказав Їжак:

« Заборонний ставте знак.

Щоб кричав цей знак весь час:

«Не беріть у руки нас!»

З того часу всі звірята

Вміли вже гриби збирати.

І не помилялись,

Всі живі зостались.