Розділ 1 Барбі –Українка
—Лано, підеш з нами в мотузковий парк,- гукнув русявий хлопчина
—Авжеж,от тільки губи трохи підфарбую,- відповіла дівчина.
— Я ж попереджав, що це надовго, - звернувся він до компанії.
—Поводиться, як барбі,- додала подружка Емелі
—Я все чую,- відповіла Лана і трохи накпинила губи.
Та втерти носа компанії, їй все ж ой, як кортіло. Тож підфарбувавши малиновим блиском губи, і підвівши лавандовим олівцем брови, Лана вийшла на вулицю. І доволі швидко наздогнала компанію.
— О, і півроку не минуло,- підколола її Емілі.
А русявий хлопчина продовжив:
— Наша барбі іде, мішок сміху несе.
—Ну начувайся, Леоне! Граємо, як завжди три рівні складності проходимо по одному колу кожен рівень. Переможець пригощає морозивом чи лимонадом.
— Ти кидаєш мені виклик?- перепитав Леон.
—Саме так,- підтвердила Лана.
Знову він до неї заграє,- промовила спостережлива Емілі. – Незабаром у нашої Барбі з'явиться кен на ім'я Леон.
Компанія розсміялась.
Опинившись у мотузковому парку, друзі розпочали змагання. Першою йшла Емілі, за нею Леон, Микита, Лана і Тимур. Першими з дистанції зійшли Микита з Тимуром, а за ними й Емілі.
А Лана з Леоном все продовжували змагання. Та як би він не намагався її наздогнати, у нього не вийшло. І русявий хлопчина мусив визнати поразку.
Лана пригостила друзів смачним лимонадом і усміхнулася сонцю, злегка мружачи очка.
— Лано,розкрий секрет, як тобі вдається так спритно і легко проходити по цим мотузкам.
— Та немає жодної таємницю, просто тренування і все.
Друзі ще довго сиділи під креслатим каштаном, та коли сонце почало припікати все сильніше, компанія повернула в бік будинку.
—Лано, ходімо, - занепокоєно проказав Леон. —Бач, як сонце прирікає...
— Ви йдіть, а я ще посиджу, з'їм морозиво і прийду.
— Я перевірю,- проказав русявий хлопчина.
Лана купила фісташково- полуничне морозиво і поринула у власні думки.
—Кхм,- дозвольте присісти?
Вона навіть не одразу відреагувала, а потім проказала:
— Так, звичайно .
—Знаєте Лано, ви дуже спритна, я таких людей ще не стрічав.
— Дякую звісно, але ви перебільшуєте.
— Ані трохи,- відповів незнайомець. –Скажіть, Лано, а ви б хотіли побачити інший світ?
Вона на хвильку замислилась. Та врешті решт відповіла:
— Чом би й ні?
— А як же ваші друзі ? Вони не будуть хвилюватися? А рідні?
Лана байдуже махнула рукою, в про себе подумала:„ Трохи похвилюватися корисно. А додому ще
встигну“.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!