Пригоди Барбі Українки у світі лего

—Ланочко,а де лежить браслет?

—В тумбочці, біля ліжка.

—Звідти ми його приберемо і покладемо... у внутрішню кишеню твого одягу. Я пам'ятаю в тебе є. —Так, є декілька таємних кишеньок.

Заховавши прикрасу, друзі трохи заспокоїлись.

Та щойно настала ніч, як Мир пішов до будиночка Лани. Сміливо увійшовши до оселі, він почав нишпорити по усіх кутках, шукаючи браслет, але не знайшов, прикраси ніде не було.

Ой як він розлютився, його кінчики пальців враз побіліли, а в очах запалав гнів. Він навіть гадки не мав, як виправдовуватись перед королем, адже якщо він не забере браслет, то це дівчисько повернеться до своєї сім'ї.

Цілу ніч Мир ніяк не міг заснути, адже він вперше в житті не виконав наказ короля Блискавок.

Щойно перші промені торкнулися подушки, як Леон з Ланою швиденько поснідавши і привівши себе до ладу, пішли прибирати каштанову вулицю.

Вона була звивистою, з безліччю невеличких квіткових клумб і кущів.

—Пам'ятай, нічого пити не можна, нам треба знайти якогось посіпаку, хто буде на нашій стороні і доповідатиме нам про наміри Мира і Мака.

—Я пам'ятаю, Леоне.

Мак побачивши Лану з Леоном, дав завдання: пересадити квіти у нові горщики і вдобрити їх.

—А що буде зі старими горщиками?–поцікавилась дівчина

—Тебе це не обходить!– вигукнув Мак. —Роби свою роботу.

—Добре, добре,– відповіла Лана.

Вона дуже любила квіти і завше допомагала мамі поливати, пересаджувати, доглядати за ними, але тут квіти були неживі і від цього ставало сумно. Адже коли вдихаєш квітковий аромат, то й на серці стає тепліше.

Лана пересадила декілька квіточок і помітила в одному горщику якусь пляшку жовтого кольору, тихесенько сховавши її у своїй потаємній кишенці. Хлопчина тим часом замітав листя, щоправда воно не мало ані кольору,ані запаху, просто пластмасове листя. І йому теж на очі трапилась знахідка —каштан іграшковий, але каштан. Аби ніхто не бачив він його тихенько узяв.

—Цікаво розгортаються події,–подумав Леон.— Чи то це хтось умисно залишив, чи то випадково? Раптом до нього звернувся чоловічок.

—Привіт, я вже про вас багато чув, мене звати Жан і я можу бути вам корисним,–

прошепотів він.

— Сьогодні вранці, я чув як його величність наказала складати у клумби різні пляшки і якісь папірці, швидше за все, це для вас, але попереджаю, що в цих пляшках невідомо і відкривати їх треба дуже обережно в суцільній тиші.

—О, дякую.

—Раджу взяти кілька листочків і каштанів, цього ніхто не помітить, я завжди так роблю, потім поясню. Ой, іде король Блискавок, працюємо.

—Ну що працюєте посіпаки?

—працюємо,–хором відповіли мешканці.

—Ото й добре, працюйте, інакше їжу не отримаєте. А я зараз їду по справам, за вами наглядатиме Мир і Мак слухайтесь їх і виконуйте усе, що вони кажуть, за непокору штраф їжею,–сів король у карету та й поїхав.

—Мире, в можна мені води? Трохи в горлі пересохло.

—Ні, тільки після того, як виконаєш усі завдання.

—А обід буде?

—Яка ж ти набридлива! Замовкни і працюй!– буркнув Мир.

—Привіт, я Жан, зараз я тобі дещо дам, тільки тихенько,– він простягнув їй маленьку скляночку з чистою джерельною водою.

—Зроби кілька ковтків, стане легше.

—Дякую,— прошепотіла Лана. А чому ця вулиця називається каштановою, адже каштанів тут дуже мало.

—Наш король ніколи не замислювався над назвами вулиць, він бачив предмет і називав вулицю тим що побачив. Одного дня з дерева, яке до речі, вперше посадив сам король, впав перший каштан, і назва якось сама собою закріпилася Каштанова. А знаєш Лано, було б дійсно непогано посадити тут багато каштанових дерев, але наш король ніколи не переймався тим що у нього росте і як; для нього важливіше керувати людьми, як маріонетками і найстрашніше, що не можна зробити ані крок вперед, ані крок назад. Але я допоможу вам вибратися звідси.

—Ми будемо дуже вдячні.

Жан завершивши розмову, теж повернувся до роботи. А Мир з Маком пильно стежили за Ланою та Леоном. Як же їм кортіло, зробити хоч якесь зауваження, але прискіпитись так і не вдалося. І це неабияк засмучувало чоловічків. Здається, цей раунд вони програли.

Після прибирання каштанова вулиця, наче трохи ожила; на мить Лані здалося,що квіти їй усміхнулися і навіть подякували.