ЗУСТРІЧ ІЗ СОБОЮ

Я йшла до тебе крізь роки й тумани,

Крізь чужі назви, погляди й слова.

Перев’язувала власноруч всі рани,

Чекала, поки стихне течія.

Шукала віддзеркалення у комусь,

Писала долю по чужих руках,

Лишала на порогах втому й сором,

І затискала в кулаці свій жах.

А ти чекала. Тихо і терпляче.

В моєму серці, десь на самім дні.

Ти знала: я колись-таки побачу,

Яке багатство криється в мені.

І ось цей день. Дивлюся у люстерко —

І бачу жінку, рідну й осяйну.

Не ідеальну, не святу з ікони,

А справжню, теплу, сильну і живу.

Я обійму себе за ніжні плечі,

Пробачу все, що встигла натворить.

Цей тихий, дивний, незабутній вечір —

Початок права: просто жити і любить.