ЖАБА

Дихай рівно і помірно,

Зберігай у грУдях спокій.

На ніч не переїдати вірно,

Щоб твій сон був надглибокий.

І такий чудовий настрій

Після содової клізми,

Наче всі борги роздав ти,

С тебе сиплють афоризми!

В стані гуру чи даоса

Ти на вулицю виходиш.

Хай на тебе зирять косо,

Ти нікому не догодиш.

І ось бачиш, як до тебе

Наближається машина.

Найкрутезна уся з себе.

За кермом юна дівчина.

І спливає думка хвора:

Як змогла її придбати?

Ти ж недавно після школи,

Де навчалась так смоктати?

І вже сліду від даоса

В організму не зосталось.

Всі асАни й хода боса,

Все здобуте заховалось.

А виходить на арену

І хапа клешнею краба,

Вся зелена й здоровенна,

Мерзопапакосная ЖАБА.

І не можеш ти вдихнути

Вже так вільно, як до цього.

Намагаєшся збагнути,

Що за карма та від Бога.

І коли присядеш знову,

щоб "ХТО Я?" медитувати,

То вже матимеш основу,

Як на те відповідати:

Маєш хист ти нездоровий

До знайомої тварини,

І не пса, і не корови,

Що корисні для людини.

А твоя тварина - ЖАБА,

Що зсередини крекоче

І стабільно тебе шкряба,

Навіть, коли спати хочеш.