МАНДРІВНИЦЯ

🌳 ЛІС

Друзі повсідалися біля маленької річечки, яка несла свої води до їхнього болітця. Холодушка сиділа на широкому листі латаття, поруч лежав її рюкзачок, а Пискарик кружляв навколо, раз по раз вистрибуючи з води й щось доводячи подрузі.

Вони жваво сперечалися:

— Я піду! Спробую вийти з Лісу вздовж джерельця.

— Ні, ти ж чула, що казав чарівник! — заперечував Пискарик. — Це небезпечно. Ти не пройдеш і можеш загинути.

Але Холодушка не слухала друга. А може, й не хотіла слухати. Вона вже все вирішила.

— Все, я вирішила! — рішуче мовила жабка, підвелася і накинула на спину рюкзачок.

________________________________________

***

А тим часом тато Жаб обіймав заплакану маму Жабку, яка читала записку від донечки:

"Мамо, тату, дідусю, не хвилюйтеся. Я вирішила подивитися, що там за лісом. Зрозумійте мене: якби я сказала вам, що хочу піти, ви б мене не відпустили. Вибачте, будь ласка! Я скоро повернуся. Я швидко. Дуже вас люблю і сподіваюся, що ви мене зрозумієте."

Ваша Холодушка

Холодушка вже закінчила третій клас підводної школи, тому добре вміла писати й читати. Але, малята, так не можна поводитися з батьками. Ви навіть не уявляєте, що вони відчувають, коли читають такі записки.

Іноді їх може охопити справжній переляк. Наче приходить щось темне й тривожне — і стає дуже страшно. Тому, будь ласка, не завдавайте болю своїм рідним.

________________________________________

А тепер повернімося до нашої героїні.

Холодушка, перестрибуючи з листочка на листочок, уже наближалася до лісової річечки.

— Давай я тебе хоча б проведу, — не відставав Пискарик.

— Тільки доти, доки ти зможеш плисти, — погодилася жабка.

Їй теж не хотілося залишатися самій. Її лякала думка про густий, темний ліс.

Друзі запливли в протоку. Стало темніше. Високі дерева спліталися гіллям, деякі опускали його просто у воду, наче хотіли впіймати порушників, які наважаться покинути озеро.

Мандрівники обережно обпливали коряві гілки.

Раптом щось схопило Холодушку за рюкзачок.

Жабка голосно скрикнула і почала відчайдушно борсатися. Але те, що її схопило, тримало міцно й навіть тягнуло назад.

Страх скував її. Вона завмерла.

І раптом тягнути перестало.

Холодушка знову рвонула вперед — і знову щось потягло її назад, роздираючи рюкзак. Її речі посипалися у воду й поплили за течією.

— Це гілка! — закричав Пискарик.

Жабка озирнулася і справді побачила тонку, довгу гілку, що зачепилася за її рюкзак.

Вона швидко вислизнула з лямок і кинулася навтьоки.

— Я ж тобі казав! — затинаючись, вигукнув Пискарик.

— Речі — не страшно, — відповіла Холодушка. — Головне — йти вперед і не здаватися.

Друзі рушили далі.

Річечка ставала все мілкішою, і настав момент, коли Пискарик не зміг плисти далі.

Вони зупинилися.

— Прощавай, друже… — сказала Холодушка, намагаючись звучати сміливо. — Дякую тобі. Далі я сама.

— Може, повернемося? — благав Пискарик. — У нас теж добре…

— Повернися ти. Забери мої речі й заспокій батьків. А я тільки гляну — і назад. Обіцяю.

Вона помахала лапкою й пострибала далі.

________________________________________

Струмочок вивів її до джерела.

Вода була прозора, мов сльоза, а джерело здавалося бездонним.

Холодушка набрала повні легені повітря й пірнула. Але дна не дістала. Випірнула відпльовуючи воду вилізла на берег.

— Ну що, допірнула?

Жабка від несподіванки злякалася й знову пірнула у воду. За мить над водою з’явилися тільки її очі.

Перед нею було дивне створіння: з маленькими ріжками, слизьким тілом і… хаткою, закрученою спіраллю.

— Ти хто? — здивувалася вона.

— Я — Равлик, — поважно відповів він.

— Мене звати Холодушка.

— Я знаю. Берегиня казала, що ти прийдеш.

— Хто така Берегиня?

— Вона — хранителька цього Лісу, вашого болітця і всіх, хто тут живе. А це джерело — її серце.

— Вона нас захищає?

— Так. Від Брудного і Несправедливого Світу.

— То він існує?! — захоплено вигукнула Холодушка. — Я хочу побачити!

— Повертайся, — спокійно сказав Равлик. — Далі йти не можна.

Холодушка мовчала, а потім твердо відповіла:

— Я повинна це побачити. Хоч одним оком. Я піду — хоч що б там не сталося!

Вона різко повернулася і рушила вперед.

— Ти не вийдеш із Лісу, — тихо сказав Равлик.

— Побачимо… — прошепотіла Холодушка.