ЮВІЛЯРУ

Сьоме жовтня за вікном.

Небо сіре з молоком.

День нічим не особливий,

Але привід є важливий

Тут згадати ювіляра,

До якого санітари

Ніяк досі не дістались.

Може і не намагались.

Тож людина ця в Кремлі

Робить шкоду на Землі,

Знищує життя як суть,

Радий він, що люди мруть.

Побажаєм чоловіку,

Що досяг такого віку,

Втілити цей день так вдало,

Щоби смерть його дістала!

Здох не враз, а через болі

Всіх людей, що поневолив!

Щоб від корчей рвало тіло,

Як для інших воно хтіло!

Щоб у пеклі за прогули

Через сраку чорти вдули!

І, всміхаючися мило,

Люди сцяли на могилу!

Це ж як треба дошкуляти,

Щоб йому таке бажати!

Щоб скоріш все відгуло

І забули про Хуйло!