Забуті речі

Найбільше за все я боявся, що ти поцілуєш мене, коли ти повертатимеш худі, яке я навмисно забув в тебе вдома. Ти з'їдеш зі студії, станеш відома, щоночі когось цілуватимеш в клубі — на зло, на прощання чи з жалю, неначе вертаєш їм одяг. А я до світання здиратиму нігтями рештки помади, яку ти колись ненавмисно забула в кишені рожевого худі. Губитимусь в бруді міських променадів, а ти себе знайдеш у світлі неонових вивісок, в відблиску третьої склянки у барі, удома у хлопця, що грав на гітарі. Стогнатимеш в слухавку подрузі зранку, що в тебе закінчилась пам'ять, бо кожен такий гітарист безпідставно вважав, що заслужить на місце в твоїй галереї. Можливо, я теж відберу в тебе цю привілею та видалю всі фотографії, зроблені нами напам'ять, і зможу знайти собі спокій хоча б до наступної флюорографії. Ти раз на рік очищатимеш пам'ять від зайвих людей, коли я додаватиму фото легенів в розперту медкартку, і кожен з рентгенів міститиме риси обличчя у лівій частині грудей.