1
Фіона прокинулася в поросячому кориті, і це було добре, тому що її теорія виявилася правильною: злодій, який внадився оббирати ферму старої вдови Мартон, цієї ночі знахабнів настільки, що зробив собі лазівку через свинарник – відкріпив одну з поперечних дощок глухої стіни, звісив мотузку і намірився красти не корми, як раніше, а допитливих, позбавлених інстинкту самозбереження двомісячних поросят.
Ну й вереск здійнявся! Фіона ледь не оглухла, поки діставала поліцейський значок і кралася вздовж внутрішньої перегородки, погризеної розлюченими свиноматками, намагаючись уникати місячного світла і товстої курки з порушенням самоідентифікації, яка, за словами вдови, жила в свинарнику останні роки, була його талісманом.
Нарешті небезпечну ділянку подолано. Глибокий вдих – і іржава засувка, що пережила кілька поколінь сім'ї Мартон, повільно поповзла вбік. Тепер головне – швидкість та несподіванка. Треба спіймати злочинця на гарячому, а то потім спробуй доведи, що він тут був!
Стоп. Спочатку – надійно (і обережно, обвислі петлі недбалості не пробачать) закрити за собою скошені дверцята, інакше поросята розбіжаться хто куди. За таке вдова Мартон не похвалить, а її буркотливі претензії, на жаль, мають більшу вагу, ніж факт затримання злодія.
Зі статистикою у Фіони все непогано, з характеристикою – на жаль, ні, а без цього підвищення не отримати, принаймні дівчині. Добре хоч, що прогрес потихеньку стирає кордони між жіночими та чоловічими професіями, але найближчими роками на справедливий розподіл посад можна не розраховувати – патріархальні звичаї панують у всіх сферах. Будь-яка скарга позначиться на кар'єрі негативно. Це чоловіки у формі можуть ловити лиходіїв, незважаючи на завдані населенню збитки (держава компенсує, не сумнівайтесь!), а «тиждівчина» зобов'язана не створювати проблем і закривати справи, схоже, тільки силою думки.
«На рахунок три. Один, два… Вперед!» – Фіона різко відчинила двері, що відгороджували спальне місце тварин від приміщення з годівницями, вбігла всередину, з німими прокльонами повернула неслухняні двері в закрите положення і витягла значок.
– Увага, ви заарештовані! У вас є право…
– О-ой-єй-єй! – перебив злодій, якому хотілося накивати п’ятами, але вузький лаз не дав змоги швидко випростатися. – Ой-єй, спина! Моя спина!
– …на захисника, – безтрепетно продовжила Фіона і потяглася з наручниками до руки злочинця. – Ви не зобов’язані свідчити проти себе. Щире зізнання не гарантує пом'якшення покарання.
Він ухилився, з голосним криком випав назовні. Фіона сунулася слідом, але злодій кинув у неї вже вкрадене і посаджене в ящик на колесах порося. Поки вона ловила малюка і обережно повертала в хлів, намагаючись не наступити на жодного з його родичів, а потім поспіхом продиралася крізь дірку в стіні і прилаштовувала відірвану дошку на місце, лиходій встиг добігти до огорожі.
– Зупиніться! Вас заарештовано!
Він лише бридко розреготався і поліз на широкі жердини.
«Вискочить – викрутиться… Як я доведу, що саме він був на землі вдови Мартон? Тут моє слово проти його, а я лише дівчина без особливих досягнень, моя репутація за замовчуванням нульова», – засмутилася Фіона і прискорилася, знаючи: не встигне.
Марнування часу… І грошей на пральню, бо запах хліва ручним пранням навряд чи виведеться.
З-за невисокої лісосмуги, що перетинала громадське пасовище і примикала до ділянки вдови Мартон, почувся гуркіт потужного мотора. Незабаром ніч прорізали фари автомобіля. Наблизившись до ферми, вони висвітлили високі кучеряві дерева вздовж дороги і завмерлу на мить низьку фігуру в непримітному брудно-коричневому одязі.
Спільник? Зовсім весело… З іншого боку, сьогодні лиходії залишилися без здобичі. Хоч щось добре.
Машина рухалася швидше, ніж місцеві вантажівки. Коли Фіона досягла огорожі і перескочила її, збираючись переслідувати злодія скільки потрібно, а далі якось буде (раптом прокурор все-таки дасть хід справі?), масивний поліцейський автомобіль порівнявся із нею.
– Гей, ти! – крикнув із вікна сержант Вейлон, відомий тим, що принципово не запам'ятовував імена жінок-поліцейських. – Облиш усе, в тебе особливе завдання!
– Яке? – Фіона сердилась, тому що шанс схопити злочинця вислизав з кожною миттю.
– У заповідник пустельних драконів на тиждень приїжджає шаєрон Ендер, ти підеш у охорону, – з невимовною зневагою виплюнув сержант.
– Я?!
– Якби в когось іншого було вим'я, як у дійної корови, пішов би він. Шаєрон до баб ласий, це всі знають, а у нас вибір невеликий – або ти, або Беззуба Ча, або дружина капітана. Вона ж, виявляється, у штаті значиться. Нам на премії бюджету немає, а їй на зарплату завжди будь ласка. Сідай! Фу, ну й сморід… До ранку щоб була як свіжа квітка!
«Треба було викупатися в гною», – Фіона провела неприязним поглядом спину злодія, що мелькала вдалині, побажала тому гаду впасти в стічну канаву і сіла в машину.
Наказ є наказ, з ним не посперечаєшся. Та й дурниці все те, що базікають про шаєрона Ендера. Він, звичайно, хамло, але знає межі дозволеного. Шаєр Рікадор не тримав би біля себе виродка, правда ж? І в заповідник неадекватів не пускають, з технікою безпеки там дуже суворо. Пустельні дракони – це не безневинні гірські чи милі болотяні. Пустельник запросто отруїть їдкою слиною, розірве на частини, спалить задля забави, ще й попіл розвіє, відлітаючи геть.
Лише тиждень потерпіти шаєрона... Зате потім гада, що краде поросят у стареньких бабусь, буде обов'язково спіймано!
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!