Район у проказі

Кожен день у тебе нове обличчя,

Його виїдають опариші балістичних ракет.

Я тут не корінна, а приїжджа,

Але серце моє тут бажає спочити,

Хоче вбити,

Воліє жити,

Хоча здатне лиш криво писати сонет.

Я почала новий шлях,

Який нарекла своїм справжнім життям.

Лиш обійти від воронок

Шиття

По дорозі

До раю -

Не знаю як.

Часу немає.

Тебе все виїдає жорстокість далека,

І на кістках протримаюсь ще з рік.

Вранці приїдуть дивитись руїни,

Вдень назбирають від жертв чолобитних.

Взимку сніги соромітно прикриють

У лепрозорії кам'яне тіло.

Я залишуся

У темряві клятій.

Серед вуглинок з крамниць,

Кінотеатру.

Навіть якщо крім пожеж,

Нам не буде тепла.

І хай не врятувалась,

Але й не втекла.