Сонет
0000
Любив я ніч, її красу
І щирість, і відвагу
Любив я посмішку просту
Її любов й повагу
Та день змінив до голови
Усі мої надії
Казав я ніченьці прости
Забудь про наші мрії
І ніч ішла не оберталася
Казала хай буде як сталось
Тепер належиш тільки дню
Не люблю вроду я твою
Та ніч брехаючи пішла і більш не повернулась
А з днем уже нещасний я, чого так все відбулось
06.04.2025р.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯